«Шлях до Тараса»

Моя творчість розпочалася з юного, ще раннього шкільного віку. Пригадую, це був десь третій клас. Шевченківські дні. Я на сцені. Виконую пісню «Тече вода з-під явора» з однокласницею Галиною Харук. Потім, на День захисту дітей, у Верховині виконував  пісню «Зоре моя вечірняя» – аж тремтів весь від переживання.

А згодом у моєму житті було ще дуже-дуже багато пісень на слова Кобзаря, і віршів. Часто на завершення різних заходів, присвячених Тарасу Шевченку, я виконував «Заповіт», сам, акапельно, одного разу – з криворівнянським хором. Тобто творчість Шевченка супроводжувала мене на моїй творчій дорозі із самого дитинства. Саме з його творчості, яка просякнута любов’ю до рідної української землі, бере початок і моя любов до пісень про рідний край.

На творчому звіті з нагоди 200-ліття Тараса Григоровича Шевченка, що відбудеться в Івано-Франківську, я буду співати пісню Олександра Осадчого на слова Юрія Рибчинського «Шлях до Тараса». Вперше цю пісню про нашого українського світоча, легенду української літератури, людину, котру знає весь світ, виконав Василь Зінкевич.

Марусяк

Я не люблю пафосу, але Тарас Шевченко – це, справді, та людина, котра щиро і самовіддано вболівала за Україну, як кажуть, за її честь, за славу, за народ. Мабуть, жоден українець за все життя не зможе збагнути того, що розумів, відчував і переживав у відношенні до свого рідного українського народу і до своєї щедро-квітучої землі Шевченко. Недарма його називають Пророком. Минуло вже стільки часу відтоді, як він жив і творив, але чи не кожен його поетичний рядок залишається актуальним і сьогодні. Нам треба доростати до Шевченка і все глибше пізнавати його творчість.

Ми десь трохи забуваємо його заповіт «Чужому научайтесь, але й свого не цурайтесь». Нам треба повертатися до свого, рідного, українського. Більше слухати українських пісень, розмовляти українською, незалежно від обставин. Я досить часто буваю в Києві і, на жаль, у громадських місцях нашої столиці більше доводиться чути російську. Людина повинна бути несхитною як на творчому шляху, життєвому, так і на шляху утвердження своєї держави.

Я працюю не тільки у РОМЦ відділу культури, а й у Криворівнянській школі. Готую дітей до участі в різних пісенних фестивалях. Здебільшого, ми вчимо з ними українські народні пісні, бо я не раз пересвідчився: яка сила української пісні. Пригадую, на одному корпоративі, де були присутні і росіяни, я виконав «Черемшину» і «Верховино, світку ти наш», акапельно – все, це був аншлаг!

Орест Князький,
поет-пісняр,
с.Білоберізка

Share

Прокоментуй!

Випуск №10, 2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *