Шевченкіана у творчості Миколи Грепиняка

З 1961 року значне місце у творчості М. Грепиняка займає шевченкіана. На відзначення сторіччя з дня смерті Великого Кобзаря виконав рахву і тарілку з силуетними зображеннями профілю Поета, а також орнаментально-тематичну тарілку «Шевченко над Дніпром». Того ж 1961 року виконав серію дерев’яних нагрудних значків з силуетом Т. Шевченка. Для Косівських майстерень виготовив нові зразки вжитково-побутових виробів з дерева – перечницю і курильний набір, що було прийнято художньою радою для виробничого тиражування. [3.3-4]

Через рік Грепиняка Миколу було переведено з кандидатів у члени Спілки художників України . Цього ж року появилися тарілки «Ой, дівчино моя», «На перелазі », «Вівчар», «На полонині», а також жіночі прикраси: намиста, браслети, брошки. На відзначення 150-річччя від дня народження Т. Шевченка інкрустував плакетку-панно «Перебендя», таріль з портретом Кобзаря,  розробив нові нагрудні брошки «Сонечка», «Олені», «Ружі».

Різьба по дереві, як джерело доходів завжди передувало. Вироби майстра постійно були в експонуванні на виставках, творчих вернісажів. Значна кількість творів була куплена Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, зокрема це різьблені та інкрустовані топірці, палиці, предмети побуту, декоративні шкатулки, тарілки «Чабан», «Різьбяр», «Гуцул мисливець»,також підставка-рамка на фото, писанки… Також виставлялись твори у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї.

Впродовж 80-х років виконав орнаментальні роботи на замовлення музеїв Коломиї, Івано-Франківська, Львова, а також по договору з Мінкультури.

Тематичну тарілку в інкрустації «Шевченко над Дніпром» виконав на замовлення Канівського меморіального музею Т. Шевченка. 1500-річчю Києва приурочив тематичну тарілку «Києву – 1500» (різьба та інкрустація). До 175-річчя з Дня народження Т. Шевченка виконав тарілку в різьбі та інкрустації з портретом Великого Кобзаря, яку передав в дарунок музею Т. Шевченка в Палермо (Канада), та серію книжкових знаків, присвячених геніальному поетові. [3.5]

Микола Іванович створює декоративні твори, які входять в побут приносять людям радість спілкування з мистецтвом. Привертають увагу декоративні тарелі, рахви, вази, в яких збережені традиційні , класичні народні форми, прикрашені технікою «сухої» різьби і доповнені деревом, металом, бісером. [25.5]

Для тематики своїх творів використовує сюжети стародавніх переказів, коломийок, народних пісень, сучасний літературний і фольклорний доробок. [38.16]

В даний час Микола Грепиняк створює нові орнаментовані декоративні тарілки, настільні плакетки, шкатулки. Для церкви Вознесіння Христового села Вижний Березів виготовив інкрустовані трійці, патериці [рис.14], хрести, тетрапод з побічними рамами на образи.

Художня різьба по дереву не є тільки основною працею Миколи Івановича. Кожного року майстер виконує десятки різьблених творів: декоративні тарілки, шкатулки, рахви, свічники, плакетки, палиці та багато інших. І кожний твір відрізняється один від одного за композиційним і художнім рішенням, а також технікою виконання, чи то суха різьба, чи інкрустація бісером, кольоровим деревом, перламутром, мосяжним дротиком, виконує невисокі рельєфи, створює сюжетно-тематичні зображення інтарсією різнокольоровим деревом.

На території Західної України мистецтво графіки досягло свого розквіту на початку XX ст. Для цього ряду майстрів книжкової, станкової графіки були притаманні теми українського села, поетичні легенди Карпат, рідна природа, зображення постатей видатних діячів мистецтва.[28.98]

Оцінюючи графіку Миколи Грепиняка, який працював в техніці ліногравюри, малюнку, ми побачимо вираження тих самих тем – життя і побут горян, зацікавленість відомими на Україні особистостями.

1970 рік – початок творчості у малій графіці, виготовлення гравюри на дереві – екслібрису. Першим книжковим знаком був екслібрис «Шевченкіана М. Грепиняка» з образом Шевченка. Творам популярності не бракувало. Починаючи від першої участі у виставці екслібрисів у Вільнюсі (1972 рік), слава про нього, як про майстра екслібрисів полинула за межами Союзу. [3.4]

Переїхавши жити до Косова Микола Іванович вперше побачив як працюють гравером, коли відвідували разом із київським художником-графіком Володимиром Масиком Косівських майстрів 1965 року. І уже під впливом відомого екслібриста Івана Пантелюка почав займатися екслібрисом з 1970 року.

Краєвиди гір, гуцульські оселі, характерні штрихи верховинського лісового краю, старої і нової Гуцульщини… Чимось знайомим дихають невеличкі чорно-білі аркуші. Щось подібне до різьблених «малюнків» знайомого нам Грепиняка прозирає з графічних зображень. Його графіка проста, виразна, вона зберігає грепиняківський характер. [42. 126]

Екслібриси Миколи Івановича, починаючи з 1972 року експонувались на виставках у Москві, Вільнюсі, Мінську, Києві, Одесі, Львові та Івано-Франківську. [25.5]

Переписувався та обмінювався книжковими знаками з багатьма авторами екслібрисів. А найбільше кореспонденції приходило в Брустури від колекціонерів екслібрису Литви, Білорусії, Росії та й наших, українських колекціонерів. Завдяки цьому у мене назбиралась велика колекція книжкових знаків, з яких розгорнув першу виставку екслібрису в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Відомий поет Косівщини Богдан Радиш зосередив свою увагу на екслібрисах, що експонували в Косівському технікумі НХП та редакції районної газети. Цитує : «На них експонувалось близько ста п’ятдесяти екслібрисів, виготовлених у різні періоди творчості майстра. Він не кінчав учбового закладу, ні вищого, ні навіть середнього, а самотужки зміг оволодіти рисунком, композицією. Композиції з людських фігур, анімалістика, символіка, геральдика – все це владно звучить на кожній графічній мініатюрі». [34.3]

Микола Грепиняк – видатний майстер екслібрису. Його книжкові знаки, в яких гармонійно поєднується портретна графіка і орнамент гуцульської різьби, дуже часто присвячується Шевченкові. [30.2]

Плакетка «Т. Г. Шевченко» : дерево, суха різьба, інтарсія, «жировання» металом [рис.12]

Плакетка восьмикутної форми. По центру зображено інтарсією портрет Т. Г. Шевченка, внизу стрічка з пам’ятною датою «1814-1964». Навколо портрету орнаментальний мотив «слізок». Підставка плакетки точена, декорована смугою трикутних «копаничок» з «січеними зубцями».

Декоративна тарілка «Т. Г. Шевченко» : дерево, інкрустація кольоровим деревом, бісером, перламутром  [рис.22]
Центр тарілки займає портрет Т. Г. Шевченка виконаний в техніці інтарсії. Берег тарілки прикрашений чергуванням мотивів «гачки» і «ружі». «Ружі» утворені ромбиками світлого і коричневого кольору дерева, навколо «ружі» голубий бісер. «Гачки» заповненні «слізками» і «пшеничками» з перламутру. Від країв до «гачків» відходять «кучері».

Графіка:

«Екслібрис В. Писаренка» [рис.46]
Зображено портрет Т. Г. Шевченка в рамочці, що прикрашена
«віконцями». В лівому куті рамки палітра і два пензлики. Внизу напис «Exlibris В. Писаренка», а також авторський підпис «ГмІ».

«Екслібрис М. Грепиняка» [рис.47]
В центральній частині скомпоновано декоративну тарілку з силуетним зображенням профілю Тараса Шевченка в обрамленні «півкіл». Над тарілкою напис «Exlibris», а під нею «М. Грепиняка».

«Екслібрис Оксани Мінтенко» [рис.48]
В центральній частині зображено молодого хлопця, який несе відра води з криниці. На задньому фоні показано захід сонця над смереками. Зліва від сонця в овалі силует профілю Тараса Шевченка. Вверху напис «Exlibris», внизу в обрамленні «кривульки» напис «Оксани Мінтенко».

Філателістичний знак на конверт
а). «Печеніжин Космач Олекса Довбуш». [рис.49]

По центру скульптура голови з підписом «Олекса Довбуш», по обидва боки дати 1700 і 2000. Вверху напис «Печеніжин Космач». Посередині по колу від скульптури орнамент із «слізок» і «кочел».

  • На ознаменування 100-річчя від дня смерті Кобзаря Микола Грепиняк виконав рахву і тарілку з силуетним зображенням профілю поета, а також орнаментально-тематичну тарілку «Шевченко над Дніпром». Ці твори експонувались на шевченківських творчих вернісажах в Косові, Коломиї та Києві.  [3.3]
  • В наступні роки в різьбярському мистецтві були виготовлені твори на шевченківську тематику.
  • 1964 року присвяченій 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка на ювілейній виставці були представлені плакетка-панно «Перебендя» та три брошки із профільним силуетом поета.
  • Листопад 1965 року ознаменувався відкриттям першої персональної виставки в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини. Тут було представлено близько 150 творів. Виставка мала великий успіх – його мистецтво подобалось людям. Коломийська районна 15 грудня 1965 року писала: «Художник поєднує в собі талант живописця та різьбяра. На виставці експонується стенд, де зібрано велику кількість його рисунків. Він закоханий в природу свого рідного села Брустури і з-під його руки виходять радісні картинки-мініатюри, де зображені гірські пейзажі в різних порах року …» [27.2]

ВИСНОВКИ

Микола Іванович Грепиняк – яскравий представник народних талантів Прикарпаття. Його мистецтво різнобічне – це різьба по дереву, графіка, живопис, фотографія з багатоплановим композиційним і тематичним рішенням. Роботам митця притаманна естетична краса і народність. Вони свідчать про прекрасне знання майстром гуцульського народу, автентичного орнаменту, видатних постатей Прикарпаття і всієї України, вміння бачити і передавати всю цю красу у своїх творах. Митець також на папері викладає словами, ніби мозаїку, мистецькі статті, нариси про народне мистецтво і їхніх творців.

Творчості митця притаманні також соціальна насиченість і чітка ідейна спрямованість. Погляд його доброзичливий, розумний, допитливий. В кожній роботі залишається частка душі: доброї, щедрої і врівноваженої.

Велику увагу Микола Іванович приділяє удосконаленню в роботі, вивченню народного мистецтва та побуту гуцулів, які відтворював у надзвичайній різноманітності творів.

Основним видом творчості майстра виступає декоративна різьба по дереву. В сукупність різьблених виробів входять декоративні тарілки, шкатулки, рахви, свічники, свічники-трійці, топірці, палиці, різьблені писанки, рамки,  церковні предмети, невисокі рельєфи, скульптурки тощо.

Для прикрашання виробів використовує велику кількість традиційних орнаментів: «гачки», «сонічка», «ружі», «кочелка», «парканець», «пшеничка», «копаниці» та інші. Ці  орнаменти зустрічаються  у виробах виконаних в техніці сухої різьби, інкрустації кольоровим деревом, перламутром, металом та бісером.

У різьблених творах народного майстра зустрічаємо сюжетно- тематичні зображення , зокрема, сцени побуту і життя гуцулів, героїко-патріотична тематика та виконаними інтарсією кольоровим шпоном постаті відомих людей в галузі мистецтва, літератури… В їх спокійних постатях – впевненість і гордість за свою справу. Історичні твори – це пристрасна розповідь про минуле Прикарпатського краю, яке хвилює його серце і уяву. Микола Іванович вміє відчувати моменти життя , конкретизувати їх у яскравих образах, піднести до високого рівня узагальнення та спрощення.

Микола Іванович Грепиняк працює і в графіці. Графічні твори виконані тушшю, аквареллю, а також велика кількість ліногравюр. У творах, виконаних тушшю, зустрічаємо зображення гірських краєвидів, сцен з життя жителів Карпат. Заслуговує на увагу серія графічних малюнків – церкви Гуцульщини. Наскільки вдало майстер двома кольорами, чорним та білим, надає настрою своїй графіці, передає всю красу природи.

Микола Іванович видатний екслібрист, філателіст. Його екслібриси та філателістичні знаки, зроблені в техніці ліногравюри, є визнаними не тільки в межах рідної країни, а й за кордоном. Ці ліногравюри є унікальними, особливими, які не можливо повторити. Певна кількість екслібрисів зроблена на Шевченківську тему, яку вдало поєднував із гуцульським орнаментом. Ліногравюрами митець обмінювався із збирачами-філателістами.

Аквареллю майстер вміло передає околиці свого села, Косова, красу гір.

Живописні твори народний майстер виконує невеликих розмірів дрібними масками. Любов до природи, насолодження її багатством і красою передані у творах пейзажного жанру. Автор у пейзажах намагається відтворити та підкреслити тісний зв’язок людини з навколишнім середовищем. Натюрморти митця здебільшого складаються з характерних, традиційних речей побуту гуцулів, що насичує твори національними рисами.

Share

Прокоментуй!

Випуск №10, 2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *