Тарас Шевченко і Косівщина

«Наш єси поете, а ми нарід твій
І духом твоїм дихатимемо вт віки і віки»»
П. Куліш

У «Кобзарі» Тараса Шевченка, який виданий 1941 року в Празі українським видавництвом «Пробоєм», а в 2006 році перевиданий Косовським видавництвом «Писаний Камінь» у розділі «Шевченко й Петербург» підкреслено, що Шевченко в Петербурзі був романтиком чистої води. На прапорі тодішнього романтизму взагалі стояло кілька глибоких ідей: 1) в основі всього буття стоїть Бог, і пізнання Бога, містичне злиття з Ним є найглибше завдання людини; але як? 2) Бог людям розкривається у двох книгах: а) в природі (безпосереднє), б) в мистецтві (посереднє через мистців — Божих обранців). 3) Раз мистці є Божі обранці, то їхніми устами до людства промовляє сам Бог. 4) Бог є цар неба і землі, і ніяких інших царів на землі не може бути, а хто їх творить, той іде проти Бога…7) Український народ дав усі приклади, що заслужив бути провідним і вибраним народом серед усіх інших: Україна є камінь, яким усі підкидають, і він (цей камінь) стане на чолі всіх! Найменший син, наймит стає вождем усієї родини. Тут повстає месіяністична ідея Нації серед інших народів. 8) раз поети є Божі обранці, пророки, що голосять Божу правду вибраній Нації, то мистецтво їх є та Божа книга. Божий твір, що повинен цю месіяністичну ідею Нації поставити перед собою за найбільшу мету й її оголосити.

Та Петербурзька доба Шевченка стала добою «українського націоналізму» або «романтичного націоналізму». Таке означення творчості Тараса вже в ті часи свідчило, що найвизначніші українці дивились на Шевченка як на першого українського націоналіста, що питання української Нації ставить вище всіх інших політичних питань.
Націоналізм Шевченка в Петербурзі – видатне явище. Це є та могутня сила, що породила спротив і відразу до Петербургу, як осередок політичної неволі, що душить Україну. Це є та сила, що піднесла ідею України понад усе інше. (Див. стор. 51-65).

Якраз усе це й притаманне корінним мешканцям нашої Гуцульщини. Гуцули, як Божі соколи, споконвіку прагнули свободи, є глибоко віруючі, талановиті й працьовиті… Тому творчість Тараса Григоровича кликала і кличе до боротьби за незалежність, вона ніби причаровує дорослих і дітвору. Добрий знавець Гуцульщини, гуморист і журналіст, Заслужений артист України, який мешкає в Коломиї, в укладеному ним «Гуцульському календарі – альманасі на рік Божий 2010» пише: «Тарас Шевченко ніколи не був на Гуцульщині, в Карпатах, не згадував їх у своїх творах і невідомо чи знав про них. Однак його «Кобзар» став настільки улюбленою книгою гуцулів, що вони майже століття жили Шевченковим словом, учили його, цитували. На виробах гуцульських гончарів, різьбярів, ткачів увіковічений образ Кобзаря, горяни поставили йому багато більших і менших пам’ятників. Першим з них був на скелі Сокольській ще в кінці 19 ст. (Обеліск 1862 (1898) завишки 6 метрів. Сокільська скеля над бистроплинним Черемошему селі Тюдові теперішнього Косовського району Івано-Франківської області — перший народний пам’ятник Т.Г. Шевченку на Україні та й, взагалі, в цілому світі. — П.Г).

У часи радянського Союзу чи не в кожній гуцульській оселі поряд з іконами святих висіли й портрети Т. Шевченка та І. Франка. «Кобзар був тут настільною книгою».

Відомою в Україні подією стало відкриття погруддя Т.Г. Шевченку в с. Шешори Косовського району Івано-Франківської області у 1965 році, коли КГБ за участь у цьому велелюдному заході заарештував багатьох українських інтелігентів, виключив студентів з вишів, а на декого завів особові справи.

Тепер майже в усіх селах Гуцульщини відзначають Шевченківські свята. Гуцули любили й люблять батька Тараса за його оспівування простої, знедоленої людини, за його розуміння правди і краси. А ще їм приємно для вуха коломийкова строфа, якою написано багато Шевченкових віршів.

Високої Національної Шевченківської премії удостоєно майже 20 гуцулів. Серед лауреатів десять вихідців з Косівщини.

Далекого 1902 року в м. Коломиї накладом Якова Оренштайна видруковано серію поштових карток Шевченківської тематики. А в кінці 2013 року у ВАТ «Коломийська друкарня ім. Шухевича» передрукувала віднайдені поштівки з ілюстраціями Опанаса Сластьона до поеми «Гайдамаки « Т. Шевченка: «Що, титаря вбили?», «Червоний бенкет» і «Інтродукцію народа». Це є присвятою пам’яті Тараса Шевченка, видатного українського письменника, художника, духовного провідника нації та 200-річчю від дня його народження.

Наш літературно-мистецький і громадсько-суспільний часопис «Гуцули і Гуцульщина» число 1(9) коротко писав, що в 1918 році видавництво «Довбуш» в Косові готувало до випуску книжки Богдана Заклинського «Велика букварева читанка», «Хто се тарас Шевченко» й інші.

З книги-довідника «Косів: люди і долі» Ігоря Пелипейка допитливий читач дізнається, що Йосип і Юлія Абрисовські були відомі в Косівськомц повіті як освічені й ерудовані особи.
Йосип був одним з членів-засновників філії товариства «Просвіта» у Косові в 1908 р., Юлія – активним членом. Сім’я щедро офірувала кошти на побудову в Косові читальні ім. Павлика, кургану в пам’ять Тараса Шевченка. На ці роботи, крім коштів, вона дала потрібні матеріали, допомогла робітниками і транспортом.

Син Абрисовських Савин (1874-1900) був надзвичайно здібний як художник і композитор. Він написав портрет Т. Шевченка (зберігається у Косові в сім’ї Лідії Дідух).
Десятки різьбярів, вишивальниць, художників, фотомитців, екслібрисів у своїх неповторних роботах прославили нашого генія Тараса Шевченка далеко за межами України.

Наприклад, майстер графічних мініатюр з Косова Іван Пантелик (1913-1992), створюючи книжкові знаки, в яких використовував гуцульські художні елементи, залишив солідну спадщину – понад тисячу екслібрисів, присвячених Тарасові Шевченку, Івану Франку, Олексі Довбушу та іншим визначним поетам України.

Продовжувачами творчості цього екслібриста є член НСХУ Микола Грепиняк з с. Вижнього Березова та Зіновій Гаркус з Косова. Обидва присвятили шевченкіані декілька десятків своїх книжкових знаків для книгозбірень різних людей. Зіновій Гаркус брав участь у виставці в Чехословаччині до 150-річчя Т. Шевченка.

В травні 1940 року згідно з рішенням уряду Радянської України на базі аматорських гуртків, зокрема Космацького сільського хору, організували перший професійний мистецький колектив Гуцульський ансамбль пісні і танцю, в репертуарі якого були твори на полум’яні слова Т. Шевченка.

Вже у 1948 році цей колектив прибув до Черкас, а після концертів виїхав до Канева. То були перші відвідини могили Великого Кобзаря. Тут, на його могилі, хор виконав пісні «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий». Згодом у концертну програму Гуцульського ансамблю включили пісню на слова Т. Шевченка «Думи мої, думи».

Високої оцінки заслуговує те, що наш краянин, уродженець села Рожнова на Косівщині Ярослав Радиш – професор Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління, кандидат медичних наук, полковник у відставці разом з кандидатом медичних наук, лікарем-кардіологом, дослідником історії медицини і біографії Т. Шевченка Ігорем Марцинківським видав у 2011 році у ТзОВ «Сполом» книжку «Матеріали до історії хвороби та причини смерті Тараса Григоровича Шевченка», яка присвячена 150-річчю від дня смерті поета та 200-річчю від дня його народження. У цій праці висвітлено історію хвороби, оцінено повноту та якість наданої Кобзарю меддопомоги впродовж останнього року життя і викладено бачення авторами причини його смерті.

Шевченкіані, пов’язаній з Гуцульщиною, багато місця у своїй творчості відвели лауреат Національної премії ім.. Т.Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України Степан Пушик, член НСПУ, кандидат філологічних наук, доцент Микола Васильчик, художник і видавець Микола Савчук, учитель Тюдівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Марія Букарка-Чоланюк, член НСЖУ та власник «Фотовіоцентру з Косова Богдан Штунд ер, світлої пам’яті визначний громадський діяч Михайло Горбів і багато інших талановитих митців. У цій статті важко усіх згадати.

Порушена тема заслуговує на окреме, широкогрунтовне дослідження. Це тим більше важливо, що тут не використано факти з інших гуцульських районів Івано-Франківщини, Буковини та Закарпаття.

Петро Павука

Share

Прокоментуй!

Випуск №10, 2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *