Родина — першоджерело величі Юрія Федьковича

До 180-річчя з дня народження Буковинського Кобзаря

Щонеділі протоієрей Олег Корицький, настоятель СвятоТроїцької церкви села Киселиці, що на Путильщині Чернівецької області, на службі Божій читає імена, записані в пом’яннику 1850-их років. Серед них — імена родини Адальберта Федьковича. На наступній сторінці так само каліграфічно виведене ім’я тоді ще у розділі «За живих» його сина Юрія (Осипа Гординського), котрого незадовго в народі називатимуть Буковинським Соловієм.

Це пом’янник Івана Ганицького — рідного брата матері Юрія Федьковича, який служив на той час у Киселицькій церкві. Помер священик у лютому 1877 року. Тому можна стверджувати, що ця історична та духовна річ має не менше 160ти років. З плином часу пом’янник набуває безцінного статусу, особливо для сучасників, котрих інтригує велич і загадковість постаті Юрія Федьковича.

Отець Олег Корицький — поціновувач духовних надбань наших предків. Цікавиться різноманітними джерелами, котрі можуть допомогти віднайти важливі та цікаві факти з життя наших земляків. Про родину Ганицьких може розповідати дуже багато, захоплює своєю ерудицією, логікою та бажанням поділитися з Путильською громадою не лише духовними, а й історико-краєзнавчими знаннями.

Він цитує збережені до цього часу церковні документи різних часів, які засвідчують, що по материній лінії у родині Ганицьких було багато священослужителів. З ними рахувалися, поважали, запитували мудрої поради, бо на той час, як відомо, священики були високоосвіченими людьми на підвідомчих територіях.

Юрій з’явився на світ після другого шлюбу матері Ганни з Адальбертом Федьковичем. Вона була освіченою жінкою і прагнула світлого майбутнього своєму синові. Коли хлопець підріс, віддала його на навчання до брата Івана Ганицького. У біографічних джерелах зафіксовано, що знання у дядька Юрій здобував з 1842 по 1846 роки. Дідусь Михайло Ганицький — батько матері, був священиком у селі Дихтинець, її брат Георгій — духовним наставником у Сергіях. Перший чоловік Ганни Микола Дашкевич також був священиком у Сторонці-Путилові.

Юрій Федькович серед однополчан австрійської армії

Саме від нього овдовіла дружина, а потім її син Юрій успадкував землю, частину якої пожертвував для будівництва місцевої Свято-Миколаївської церкви в центрі сучасної Путили.

В основі життя Юрія Адальбертовича духовні цінності відігравали особливу роль. Адже зростав у родині православних вірян, служителів Божих, значить, до глибини душі усвідомлював, що віру в серці потрібно зміцнювати добрими справами. Тому 1870 року з благословіння отця Івана Ганицького, який на той час був благочинним району, Юрій пожертвував ризи у церкву Сторонця-Путилова. Нову святиню на подарованій поетом землі почали будувати за його життя. Як засвідчують церковні книги того часу, Свято-Миколаївська церква була збудована в 1885 році. Тут і нині богобоязливі гуцули гуртуються для задоволення своїх духовних потреб. Звичайно, вони не забувають гідного вчинку свого земляка, відомого поета, прозаїка, освітянина, громадського діяча Юрія Федьковича.

Людмила БАСЮК,
член Національної спілки журналістів
України, смт. Путила

Share

1 коментар

Випуск №11, 2014

Один коментар:

  1. Михайло Ямницький

    Дякую за чудову роботу та прекрасних людей Гуцульщини!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *