Гуцульщина в листах Івана Труша

Гуцульський край, оспіваний у давніх легендах, змальований у мистецьких творах для багатьох українських художників, письменників, фольклористів, етнографів та музикантів став своєрідною Меккою. Тут знаходили відпочинок і наснагу для праці видатні особистості — І. Франко, Леся Українка, М. Павлик, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Гнатюк. Сюди приїздили на творчі вакації О. Новаківський та учні його Мистецької школи. З перебуванням на Гуцульщині пов’язані і яскраві сторінки в біографії та творчості видатного українського живописця, мистецького критика, популяризатора української культури, редактора і в идав ця українських часописів, активного громадського діяча Івана Труша (1869-1941).

Перші поїздки І. Труша на Гуцульщину припадають на кінець 1890-х рр. Надзвичайно цінний матеріал у цій темі подає епістолярна спадщина художника, що заховується в Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького (НМЛ) та інших архівах Львова. Це — численні листи, переважно приватного характеру, які художник в час частих та тривалих мандрівок до Косова і його околиць надсилав своїм друзям, знайомим та майбутній дружині Аріадні Драгомановій. Зберігається й низка ділових листів.

Найбільш ранній датований лист І.Труша з Гуцульщини адресований відомому українському етнографу Володимиру Гнатюку. Він надісланий з Косова 3 листопада 1897-го року і в ньому митець просить вислати чергові книги «Життя і Слова», що є свідченням співпраці двох особистостей. У цей період В. Гнатюк очолював студентське товариство «Академічна громада» у Львові, а І. Труш з 1892 р. був активним членом, а невдовзі одним із керівників аналогічного українського студентського товариства у Кракові. Іван Труш, в цей час студент Школи образотворчих мистецтв у Кракові (1891-1897), через брак коштів вимушено перервав своє навчання на останньому семестрі. Під загрозою опинилося подальше здобуття і завершення о світи. Молодий адепт звертався тоді у всі можливі інституції з проханням про фінансову підтримку, але у відповідь отримував тільки відмови. У листі від 10 листопада 1897 р. до В. Гнатюка автор також скаржиться на своє важке фінансове становище став власністю «Академічної громади».

Знаковим для митця був наступний 1898-й рік. Тоді ювілейний Комітет із святкування 25ліття творчої діяльності Івана Франка замовив І. Трушу портрет Каменяра. Оскільки в той час «Академічна громада» була у конфлікті з народовцями та Науковим Товариством імені Шевченка і відмовилась давати на урочистості вже готовий портрет пензля І. Труша, то НТШ змушене було замовляти окремо портрет поета. До початку святкувань, які планувались на вересень 1898 року залишалось мало часу. Але молодий І. Труш славився швидким виконанням завдань. Отримавши це доручення, художник вирушає на Гуцульщину, де тут знаходиться на відпочинку І. Франко.

Поет зупинився у селі Довгополе в одного із тамтешніх «газдів». В архіві музею заховується фотокопія короткого листа митця з Косова до І. Франка від 14 серпня (без зазначеного року, але, очевидно, що мова йде про 1898), в якому він повідомляє про своє творче завдання і пропонує поетові стати його моделлю. Художник планує, не зволікаючи, розпочати працю над портретом й просить повідомити про зручний час для цієї роботи.

З листування довідуємось, що приїхавши до села Довгополе, художник оселяється в місцевого священика о. Івана Попеля (1850-1921). Священик Іван Попель сповняв у цьому селі душпастирські обов’язки з 1888 року ібув шанованою особою. Його гостями в різний час неодноразово бували такізнаковіпостатів історіїукраїнської культури, як Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник та ін. Як відомо із біографії І. Франка, у час відпочинку в Карпатах, члени родини поета також були частими гостями священика, товаришували із його сім’єю. За спільними, тривалими трапезами відбувались цікаві бесіди та дискусії. До цього товариства радо приєднався й Іван Труш, завдяки чому отримав можливість щоденно спілкуватися з Франком, його дружиною та синами, яких у листах жартома називає «штубаками».

Невдовзі Труш розпочав роботу над другим портретом Великого Каменяра. У свій вільний час поет охоче позував художникові, але й був цілий ряд обставин, що перешкоджали роботі. Зокрема Франко занедужав — у нього та його дружини розболілись зуби, змінювалась погода, часто дощило. Так в пізнішому листі від 12 вересня до І. Франка Труш напише: «В Довгополи по від’їзді пана Доктора засльотилося на 3 дні відтак чудова погода і тепло, майже спека. Розпач мене бере як пригадаю на портрет…». Але попри всі перепони невдовзі, до початку ювілейних святкувань, робота була завершена.
Портрет демонстрували під час урочистостей у Львові 30 жовтня 1898 р. на сцені святкової зали. Опісля роботу передали Науковому Товариству імені Шевченка (НТШ). Сьогодні твір зберігається в Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка.

Натурний портрет 1898 року іконографічно відрізнявся від попереднього першого портрета Каменяра. Франко був зображений на тлі невеличкої дерев’яної церкви. Оскільки портрет репрезентативний, створений для публічних оглядин, то основним критерієм його оцінки була подібність, однак художник завжди прагнув відтворити живий образ того, кого портретував, зобразити внутрішній світ своїх моделей. Для того він використовує світлотіньові ефекти. Відомо також, що митець практикував одночасне виконання як мінімум двох портретів при роботі з натурою, і за спогадами Михайла Мочульського «З останніх десятиліть життя Івана Франка (1896-1916)» випливає, що в 1898 р. художник теж виконав два варіанти портрету І. Франка, один з яких, припускає він, автор подарував В. Гнатюкові. Однак сам В. Гнатюк нічого не згадував про другий портрет, подарований йому І. Трушем. Впродовж життя Труш неодноразово портретуватиме Франка, однак ще й до сьогодні неможливо прослідкувати місце знаходження всіх робіт його пензля.

Для представників української інтелігенції, що часто приїздила на відпочинок на Гуцульщину, осередками гуртування товариства часто слугували оселі (плебанії) освіченого й прогресивного духовенства. Так одним із найактивніших організаторів національно свідомої громади Косова був у цей період о. Йосип Абрисовський (1835-1916). Він переїхав сюди із сім’єю з Тисмениці наприкінці 1890-го року. Отець був обізнаною й ерудованою людиною, став одним із засновників товариства «Просвіта» у Косові (1908), товариства «Народний дім», виділив кошти на побудову місцевої Читальні ім. М. Павлика та був ініціатором створення пам’ятної могили Тараса Шевченка. Його ж домівка стала справжнім центром культурного життя інтелігенції.

Саме в гостинному помешканні родини о. Йосипа та Юлії Абрисовських часто зупинявся й І. Труш. З їхнім молодшим сином Савином Абрисовським (1874-1900) художник студіював у Краківській академії красних мистецтв. В 1896 р. через хворобу Савин раптово залишив навчання та повернувся до Косова. Юнак був надзвичайно обдарованим й не лише малював, а й, не маючи музичної освіти, писав музику. З листів довідуємось, що до ювілею І. Франка С. Абрисовський підготував чотири музичних композиції. І. Труш посприяв тому, щоби вони прозвучали під час ювілейних святкувань. Так, зокрема, окрім ряду приватних справ про це йдеться в листі Івана Труша до Володимира Гнатюка 1898 р.

В кінці 1890-х рр. художник написав портрети Юлії Абрисовської і Олени Гукевич (доньки). В нащадків цього роду нині зберігаються ці родинні портрети пензля І. Труша. В науковий обіг їх запровадив 1960 року організатор косівського музею Олексій Соломченко.

Згадки про перебування Івана Труша на Гуцульщині та, зокрема, спілкування з Абрисовськими часто зустрічаються у листах художника з Косова до Аріадни Драгоманової. В першу чергу вони перейняті тугою розлуки і мріями якнайшвидше побачити кохану, «тут люблю я думати і мріяти про Тебе: про чорне волосся на білимблідим лицем, про гарненьку стать…». З них, зокрема, дізнаємося і про захоплене спостереження художника за життям і побутом гуцулів. Художник вивчав їхній звичаєвий уклад у різні пори року, у час дозвілля і праці, у час свят. Особливою сторінкою в його творчості у майбутньому стала тема Великодня на Гуцульщині. Ця весняна пора та яскраві народні дійства, пов’язані з пасхальними святкуваннями, особливо приваблювали молодого художника та кілька років поспіль надихали на поїздки до Косова весною.

Так, у 1897 році Іван Труш розпочав роботу над серією жанрових творів «Наше життя» та тематичним циклом «Гагілки». Для цього він з великим зацікавленням занурився у вивчення традицій, фольклору, зібрав багатий етнографічний матеріал. Ці спостереження акумулювались в десятках етюдів малярських жанрових композицій. В збірці Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького налічується близько двадцяти творів І. Труша, присвячених Гуцульщині та її мешканцям.

Численні листи І. Труша з Косова дають нам уяву про настрої, душевні переживання, турботи художника. Нерідко він скаржиться на несприятливу погоду, або, навпаки, радіє сонячним дням і можливості працювати на пленері. А ще один лист Івана Труша до Аріадни Драгоманової з Рима в квітні 1902 року дуже яскраво ілюструє тугу за цим краєм і прагнення митця потрапити на Великдень до Косова. Задля цього він навіть відмовляється від пропозиції своєї щирої приятельки Лесі Українки продовжити спільну подорож Італією ще на кілька днів, бо спішить, не затримуючись у Львові, «дальше до Косова малювати Гагілки» у найгарніший період весняних дійств.

Художник ще у квітні був в Італії, але вже наступний лист від 15 травня 1902 року адресує Аріадні з Косова. У цьому листі Труш пише: “Як у Криму і Римі, так і в Косові жиється мені дуже приємно, но малюю дуже мало, у Косові ще може найбільше. Все мені мішають дощі, що перепадають щодня. Уже зачав я 10 етюдів з котрих надіюся — як так дальше піде скінчити тілько два. Як добре пійде то скінчу4. План мій що до “Гагілок” розширився значно. В слідуючих 3-4 літах маю намір намалювати 3 картини того свята і всі три мають бути цілком [слово “цілком” закреслено] непохожі одна на одну[…].

У Косові тепер дуже гарно: усюди зелено, біло і сухо. Щодня ходжу на почту, а вертаю звичайно понад річку. Тут люблю я думати і мріяти”.

Згодом про задум продовжити творити у темі Гуцульщини І. Труш розповість в статті “З малярської робітні. Як постає образ”. У ній він показує поетапне народження натхненних образів цього краю й розкриває таємниці творчого процесу: “Ні, це не квіти. То перший проєкт образу “Гагілки”. То ті барвні плями — то лиця, руки людські, запаски, киптарці гуцульські та вишиванки на рукавах. Кажу, перший проект, бо маю намір зробити таких кілька, як не кільканадцять, заким прийду до малювання образу…”

Цікавим, насиченим на події, є лист І. Труша від 20 липня (без вказаного року) з Косова, адресований «поважаній Добродійці», ймовірно, Ользі Роздольській зі Львова. Ольга Роздо льська була дружиною професора Осипа Роздольського — близького довголітнього приятеля Івана Труша ще з часів навчання в Бродівській гімназії. Тривалі теплі стосунки дозволяли Трушу фамільярно називати його Юзьком. В цьому листі натрапляємо на такі рядки: «Ціль мого письма є передовсім поздоровити Вас та запитатися як Вам там ведеться чи приїде до Вас Юзько і хто там у о. Попеля гостить тепер.» Лист свідчить про широке коло спілкування його автора та приязні стосунки з багатьма знаними гостями Гуцульщини. Тут він згадує і свого доброго знайомого — вчителя Остапа Галевича з Довгополя, якому Іван Франко висловив подяку у вступному слові до «Етнографічного збірника», засвідчивши його поміч у збиранні матеріалів до цієї праці.

В цьому ж листі Труш повідомляє про майбутній приїзд до Косова Олени Гнатюкової, цікавиться з ким приїхала в цей раз на Гуцульщину Ольга Франко чи тільки з дітьми чи є й Іван Франко, надсилає вітання п. Ковальській та о. Попелю, а завершуючи, митець пише: «Хотів лист той витягнути на довший та не можу бо дуже мені перешкоджають гранням на фортепяні, бесідою і т.п.». Декілька цих слів проливають світло на те, в якій атмосфері проходили вечори у колі тогочасної інтелігенції, що відпочивала у Косові.

Листи Івана Труша, написані у час перебування художника на Гуцульщині, це окремий, дуже цінний матеріал до вивчення його життя та творчої праці. Сьогодні вони розкривають важливі сторінки до життєпису цього великого українського художника першої половини ХХ століття. Вони наповнюють біографію митця живими барвами, представляють цікаві зустрічі й спілкування із видатними сучасниками, знаковими постатями в нашій історії. У своїй сукупності вони дають прискіпливому досліднику змогу привідчинити завісу численних таємниць, що заховують висвітлені з часом чорнильні рядки на пожовклих аркушах, що зберігають живий спомин та дотик рук свого видатного адресанта.

Список використаної літератури

  • Біла О. Сонячні акорди в палітрі Івана Труша. Твори зі збірки Національного музею у Львові ім.Андрея Шептицького.— Panstwowa Galeria Sztuki Sopot 2011.-120 с.: 187 іл.
  • Біла О. Аріадна Драгоманова в житті і творчій долі Івана Труша.// Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. — Львів, 2012.—Вип.9 (14).-с.136-169
  • Біла О. Портрети громадських діячів пензля І. Труша в збірці Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. (У контексті дослідження співпраці митця з Науковим Товариством ім. Шевченка у Львові).// Збереження й дослідження історико-культурної спадщини в музейних зібраннях: історичні, мистецтвознавчі та музеологічні аспекти діяльності: доп. Та повідомл. Міжнародної наук. конф., Львів, 25-27 вер. 2013р./ Національний музей у Львові ім. А. Шептицького. — Львів, 2013. — С.10-29.
  • Горак Р. Довгополе [Електронний ресурс] Гордієнко Б. Листи художника Івана Труша // Архіви України. — Київ, 1966. — №2.— С.64-70.
  • Грушевський М. Друга вистава образів І. Труша // Літературно-науковий вісник. — Львів, 1901.— Т.15, кн.18.— С.108-111.
  • Диченко І. Епістолярія І. Труша у зібраннях відділів рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка та Центральної наукової бібліотеки АН УРСР// Іван Труш. 1869-1969: збірник матеріалів наукових конференцій, присвячених 100-річчю від дня народження. — Львів, 1972. С.80-95
  • Іван Труш. Твори з приватних збірок. — Львів: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ. — К.: Оранта, 2005. — 128 с.: 129 іл. Купчинський О.
  • Іван Труш у документах львівських архівів// Іван Труш. 1869-1969: збірник матеріалів наукових конференцій, присвячених 100-річчю від дня народження. — Львів, 1972. С.95-104.
  • Лист Івана Труша до Аріадни Драгоманової. Рим, 12.ІУ.1902 р. [Рукопис] // Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. НМЛ-54888/2, Ат-2,арк. 38.
  • Лист Івана Труша до Аріадни Драгоманової. (Косів, 10.У.1902 р.).НМЛ-54888/2, Ат-2,арк. 39.
  • Лист Івана Труша до Аріадни Драгоманової. (Косів, 15.У.1902 р.).НМЛ-54888/2, Ат-2,арк. 41.
  • Нановський Я. Іван Труш: Каталог творів. Львівський музей українського мистецтва / Авт. — упоряд. Я. Нановський. — Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1973. — С. 9.
  • Островський Г. І. Труш: Нарис про життя та творчість. — К.: Мистецтво, 1955. — 37 с.: 14 іл. Соломченко О. Невідомі портрети Івана Труша.// Радянська культура — 1960. Чис. 3.
  • Труш І. З малярської робітні. Як постає образ // Іван Труш про мистецтво і літературу: Збірник статей. — К.: Держав. в-во образотв. мист. і л-ри, 1958. — С.22.
  • Труш І. Перша українська виставка мистецтв // Літературно-науковий вістник:. — Львів,1898. — Зош. ІV.
  • Труш І. Фотографія і штука малярська // Артистичний вістник: Місячник присвячений музиці і штуці. — Львів,1905. — Зош. VІІ і VІІІ. — С. 98-101.
  • Франко І. Малюнки Івана Труша // Літературно-науковий вісник. — Львів, 1900. — Т.ІХ, кн.1.— С.63.
  • Ямаш Ю. Труш малює Каменяра: Образ Івана Франка у творчості Івана Труша. — Львів: Ліга-Прес, 2008.— 156 с.
  • Листи Івана Труша до В.Гнатюка. Косів, 1897-1902 рр. [Рукопис] // ЛННБ ім.В.Стефаника. Відділ рукописів. — Ф.563, О/н — 1844, од.зб.25.-12 арк.
  • Листи Івана Труша до В.Гнатюка. Косів, 1897 [Рукопис] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 451, оп.1, од. зб. 2283. — Арк. 51-52.
  • Лист Івана Труша до В.Гнатюка. Косів, 1898 [Рукопис] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 451, оп.2, од. зб. 155. — Арк. 47.
  • Мочульський М. З останніх десятиліть життя Івана Франка (1896-1916) // Іван Франко у спогадах сучасників /упор.: О. Дей, Н. Корнієнко. — Львів, 1956. — С. 422-443.
  • Нановський Я. Іван Труш. — К.: Мистецтво, 1967. — 87 с.: 29 іл.

Роксоляна КОЗАК,
завідувач Художньо-меморіального музею Івана Труша, відділу Національного музею у Львові ім. А. Шептицького

Share

Прокоментуй!

Випуск №11, 2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *