Знайдено неопубліковану повість Г. Хоткевича «Паниполєк і Туманюк»

(Туманюки. Замість передмови)

У запропонованому читачеві розділі повісті Гната Хоткевича «Панипалєк і Туманюк» автор вдався до свого випробуваного і справді вдалого прийому. Він взяв до використання пісенні сюжетні мотиви. Так як в «Камінній душі» в основу сюжету лягла народна пісня «Павло Марусяк і попадя», так і в даній повісті використано мотиви народних співанок про опришків Туманюків.

Видатний український вчений, етнограф, фольклорист Володимир Шухевич у своїй монографії «Гуцульщина» в третьому томі, виданому вперше у Львові в 1902 році, подає гуцульські співанки «Перша бранка» (записана від Задурєка з с. Барвінкова) та в циклі «Поетичні оповідання» (записано від Юрка Пуршеги з с. Жаб’є), в яких поетично оспівується життєвий шлях відомого опришківського отамана Проця Туманюка.

Гнат Хоткевич, звичайно, мав можливість прочитати ці твори, а перебуваючи на Гуцульщині, безпосередньо проникнутися життям і психологією гуцулів. Тому повість виходить за рамки пісенного сюжету.

Доречно згадати, що постать опришка Туманюка змальована не лише в пісенній народній творчості. Так Михайло Ломацький, який перед Другою світовою війною вчителював у Головах і, очевидно, добре знав історію села і опришківства, уже після війни, перебуваючи в еміграції, видав у Мюнхені книгу «Опришківське гніздо» (про село Голови), а також повість «З глибини віків». Це своєрідна сага про Сапріянчуків-Туманюків. У повісті детально описано всю історію роду в п’ятому поколінні. Дивно, що жоден з Туманюків не мав імені Процьо, яке називається у всіх відомих співанках, але це право автора подавати імена своїм героям на його розсуд і бажання.

Цікавими є й інші факти, зв’язані з висвітленням опришківського руху в художніх творах. Взяти, наприклад, епізод визволення Дмитра Панипалєка-Василюкового і його товаришів з Кутської тюрми. Порівнюючи опис цієї події у Хоткевича і в Станіслава Вінценза в «Історії свободи або кінець опришкам», складається враження, що вона описана з розповіді однієї людини, або хтось у когось «підгледів» сюжет. В обох випадках – це є підтвердженням реалістичності описаних подій. В цьому і полягає цінність всього гуцульського циклу творів Гната Хоткевича: повістей «Камінна душа», «Довбуш», «Панипалєк і Туманюк», збірок «Гірськіакварелі» та «Гуцульські образки», драматичних творів «Гуцульський рік», «Непросте» — правдиве відображення картин життя гуцулів, їх побуту, звичаїв, психології.

Актуальність ідеї, що пронизує цей цикл творів про Гуцульщину має велике значення в усі часи. Боротьба за свободу народу, гідність людини проти утисків можновладців, несприйняття як у Туманюка адміністративної сваволі перегукується навіть з сьогоденням.

Великим знаком питання позначені роздуми Проця Туманюка: «Думав Процьо виявитися месником за кривди народні як Довбуш, а вийшов собі звичайний рабунок».

Відомо, що Г. Хоткевич готував до видання збірку оповідань про опришків, але цього не вдалося зробити. Імовірно, що власне повість «Панипалєк і Туманюк» є частиною цієї збірки, про що свідчить галерея опришківських ватажків, представлена в цій повісті від наступників Довбуша до останнього опришка. І було би несправедливо стосовно них і автора не донести до читача їх образи, нехай і літературно обрамлені, але історично реальні.

Петро ПОНИПОЛЯК,
викладач Міжнародного університету розвитку людини «Україна»

Share

Прокоментуй!

Випуск №11, 2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *