Живий голос гуцульської крові

Яворівський центр народного мистецтва “Гуцульська ґражда”, Регіональна громадська організація “Ґражда” та Яворівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. у січні цього року виступили з ініціативою про оголошення 2010 року Роком Окуневських, зважаючи на значний внесок, який ця родина зробила у духовний та культурно-мистецький розвиток краю та з нагоди 150-річчя від дня народження Ярослава Окуневського – адмірала, діяча УНР та ЗУНР, і 135-річчя від дня народження його сестри, відомої піаністки Ольги Окуневської.

Ініціатива була підтримана Косівською РДА, відділом освіти району, громадськими організаціями та державними органами інших регіонів України.

Урочистості, що відкривали Рік Окуневських, відбулися в Яворові 5 березня за участю поважних гостей із різних куточків нашої держави.

За час, що пройшов від березня до жовтня, організатори провели немалу роботу, насамперед із пошуків нащадків адмірала.

Журналіст із Запоріжжя, морський офіцер у відставці Леонід Кирилаш та професор, доктор медичних наук Ярослав Ганіткевич зі Львова, опрацювавши значний обсяг матеріалів, зуміли-таки віднайти внука Ярослава Окуневського. Він мешкає в Австрії. Звати його Eгoн Бальцар. За фахом – лікар-педіатр, зараз на пенсії.

Посольства Австрії в Україні та України в Австрії допомогли в налагодженні контактів та організації поїздки Eгoна Бальцара на батьківщину його роду. Консули обох держав, виявивши дипломатичну люб’язність, привітали п. Бальцара в Україні і адресували щирі побажання організаторам святкувань.

5 жовтня гуцульський Яворів з нетерпінням чекав гостей. Нащадки славетного роду Окуневських ніколи не бачили землі своїх дідів і прадідів, тому організатори доклали чимало зусиль, щоб вшанування пам’яті цієї родини перетворити в подію, яка б надовго запам’яталася.

Програма урочистостей передбачала різні заходи. Серед них – молебень у церкві Пресвятої Трійці, в якій правив прадід п. Бальцара – о. Іполит, покладання квітів до могил Окуневських, ознайомлення з гуцульською школою, відвідування шкільних музеїв.

Місцевий парох о. Василь продемонстрував подружжю Бальцарів церковну книгу, записи в якій зроблені рукою о. Іполита. Це справило великий емоційний вплив, як і покладання квітів на рідні могили. Дві могутні модрини, що їм понад півтораста років, мовчки спостерігали, як правнук схилив голову перед пам’яттю прадіда.

День перед цим він в такій же щирій пошані молився на могилі діда – Ярослава Окуневського, який похований у Городенці.

Широко відчинила гостям двері школа. І вчителі, і учні дуже старалися, щоб показати свій навчальний заклад якнайкраще.

Екскурсоводи ознайомлювали з експозиціями музеїв; учні – від найстарших до наймолодших – із великою творчою фантазією підготували оригінальні флористичні композиції. Гостей із Австрії, та й не тільки їх, вразило чудове володіння англійською мовою учня 9 класу Василя Рибчука (вчитель О. Костреюк), який розповів про своє село, навчання, мрії школярів про майбутнє.

Наступний програмний захід дав усім можливість зрозуміти, чому Яворів іменують столицею ліжникарства. У великій залі очам відкрилося справжнє барвисте диво – десятки чудових витворів яворівських майстринь, які в ліжникових узорах передали красу і багатий колорит карпатського краю.

Приємно, що серед експоненток і вчителі школи – Марія Рибчук, Василина Корпанюк, Марія Рибенчук, Марія Пістащук.

Свою допомогу в організації таких вернісажів, як, зокрема, і цього, завжди надає виходець із Яворова, заслужений художник України, доцент Прикарпатського університету ім. Стефаника Василь Корпанюк – продовжувач знаменної династії різьбярів Шкрібляків – Корпанюків. Пан Василь став лауреатом премії ім. Я. Окуневського, заснованої з ініціативи капітана І рангу, головного редактора радіотелекомпанії «Бриз» Військово-Морських Сил України Мирослава Мамчака, який і вручив йому цю пам’ятну нагороду.

Подружжя Бальцарів було щиро вдячне за запровадження премії їх видатного діда і надзвичайно схвильоване, коли їм на пам’ять піднесли яворівські дивотвори – тематичні ліжники “Рік Окуневських – 2010” і “Листи із чужини” за мотивами подорож ніх записів адмірала Я. Окуневського, який побував чи не в усіх країнах світу. Авторкою обох ліжників є талановита майстриня, учитель математики Марія Рибчук.

Про концерт-академію “Струни Окуневських” вартує сказати окремо, таке неповторне враження на присутніх він справив.

Відверті усміхнені личка дітей із фольклорного колективу «Молода гуцулія» (керівники Н. Пе трич і М. Лукинюк), їх дзвінкий спів і запальні танці. Високопрофесійне виконання скрипкових і фортепіанних творів у вінок пам’яті Ольги Окуневської, знаної піаністки, учениці Миколи Лисенка, акомпаніаторки Соломії Крушельницької. Віртуозна гра оркестру народних інструментів під орудою заслуженого діяча мистецтв Дмитра Біланюка, якому захоплено аплодують як в Україні, так і в європейських державах… Почуття, які охопили всіх, треба було бачити “Щось подібне я переживав на концерті Которовича”, – зізнався проф. Я. Ганіткевич.

Від зворушення переривався голос у пана Eroна, стояли сльози на очах у пані Теолін.

Вони щиро дякували за високу оцінку духовно-просвітницької і громадсько-суспільної діяльності Окуневських. «І хоч родина Окуневських майже століття (91 рік) зв’язана з історією Яворова, але час невмолимий, він стирає людську пам’ять, тим паче, що нащадків тут не залишилось. Тому ми такі вдячні вам за все», – мовив п. Бальцар.

Задушевність урочистостей творилась і завдяки гостям. Вагомі слова про адмірала виголосили професори Ярослав Ганіткевич (Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького) і Василь Шендеровський, доктор фізико-математичних наук (Інститут фізики Національної академії наук України), журналісти Мирослав Мамчак із Севастополя і Леонід Кирилаш із Запоріжжя, лікар Володимир Тутуруш і начальник відді лу освіти Володимир Козьменчук із Косова, заступник голови Косівської РДА Анастасія Костюк, Ярослав Левчук, працівник Городенківської РДА (тут 4 жовтня розпочиналося святкування), гості з Коломиї, декан Косівської УПЦ КП о. Іван Близнюк. До слова, саме завдяки о. Іванові, який вільно розмовляє німецькою, подружжя Бальцарів не відчувало анінайменших комунікаційних бар’єрів і могло безперешкодно спілкуватися з усіма.

Яворівчани сердечно прийняли Eгoна і Теоліну Бальцарів у свою сім’ю, надавши їм звання почесних громадян села і вручивши відповідні документи. Без тіні жарту пан Бальзар назвав себе гуцулом. “Ми пишаємось, – сказав він, – що мої предки народилися на цій мальовничій землі”.

Погожий жовтневий день схилявся до вечора, сонце лагідно пестило карпатські смереки, а з Яворова ніяк не хотілося від’їжджати. Гріли серце гуцульська гостинність, природна привітність і шляхетність господарів. Усі щиро дякували ініціаторові проведення Року Окуневських, організаторові усіх програмних заходів, директорові Яворівської школи, народному вчителеві України, кандидату педагогічних наук, члену-кореспонденту НАПН України Петрові Лосюку за незабутні хвилини відчуття своєї приналежності до правічного кореня нашого роду.

І подумалось тоді: як добре, що живим іще є простір наших душ, який здатний зберігати пам’ять, творити суще, перейматися майбутнім. Це й є органічна потреба любові до своєї вітчизни.

… А Бальцари, повертаючись в Австрію, мріють про Україну, про майбутній свій приїзд до нас: правітцівська земля пробудила в них голос української – гуцульської крові

Аделя ГРИГОРУК,
світлини члена НСЖУ Богдана ШТУНДЕРА

Share

Прокоментуй!

Випуск №2, 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *