Писанкарство в Галицькій Гуцульщині

Дослідження географії народних художніх промислів на Галицькій Гуцульщині є особливо актуальним, адже відновлення традицій домашнього ремесла та народного промислу вирішить низку соціальних, екологічних, економічних та духовних проблем для гірського населення.

Очевидно, що програма відродження та організація народних художніх промислів потребує глибокого аналізу всіх аспектів індивідуального виробництва (умов праці, наявність сировини, форми збуту), які залежать від географії ремісничих осередків та мистецьких традицій кожного села.

Особливу роль серед народних художніх промислів відіграє писанкарство. В сучасному трактуванні “писанка” – розмальоване Великоднє куряче або декоративне, звичайне дерев’яне, яйце; символ сонця, відродження, любові й краси; предмет язичницької та християнської культур.

Писанки мають дохристиянське походження і зародилися в язичницьку давнину. Крашані (крашанки, галунки) та орнаментально розписані (писанки) пташині яйця увійшли в обряди багатьох народів світу. За віруваннями, писанка є джерелом зародження життя, початком Всесвіту.

Стародавні римляни, фінікійці, древні греки, індійці, перси вважали, що Всесвіт виник з яйця. У грецьких міфах, які записав Геродот, розповідається, що Всесвіт виник із чарівного яйця птаха Фенікса, яке було відкладене у святилищі Геліоса.

У стародавніх єгиптян яйце було символом миру і родючості. До зародження християнства індуси вважали яйце колискою світу. Перси розмальовували яйця і дарували їх на Новий рік. Стародавні римляни на початку трапези з’їдали варене яйце, що було символом починання доброї справи. Яйце римляни використовували як предмет, на якому жерці передбачали майбутнє і ворожили.

У слов’янських народів під час весняних польових робіт яйце відігравало роль символу родючості землі. Вони брали яйця і розкидали їх у борозни, щоб родючою була земля. Білоруси під час будівництва житлового будинку закладали яйця в стіни, щоб були щасливе життя, добробут, мир і злагода у домі. Стародавні слов’яни клали яйце померлому в домовину, щоб забезпечити спокій у потойбічному світі. Так роблять народи Африки, Індонезії, Нової Зеландії: кладуть яйце померлому в домовину для поховання.

Майже у всіх народів світу є традиція приносити яйце (писанку, крашанку) на могили померлих предків або давати “перед душі” померлого.

Є найдавніші згадки використання писанок у лікуванні хворих та в іграх. Про продовження традицій свідчить той факт, що в окрузі Більча Золотого на Галицькому Поділлі (відомого через знахідки трипільської культури) ще і зараз розписують на писанках такі ж спіралі, як на вазах з неоліту.

Із прийняттям християнства почалося переосмислення релігійних звичаїв. Немає в Європі такої держави, де б перехід із дохристиянства у християнство пройшов так гармонійно, як в Україні. Християнство не тільки не знищило велику частину давніх звичаїв та обрядів солярного культу, але й дало їм нову християнську інтерпретацію.

Так, сире розписане яйце в доісторичних часах несло значення життя, що у вигляді пташеняти проривається крізь шкаралупу, в християнському розумінні стає символом Воскреслого Ісуса Христа, який, перемігши смерть, дарує людству вічне життя.

Існує переказ, що свята Марія Магдалина незабаром після вознесіння Ісуса Христа на небо відправилася в Рим. Там вона з’явилася до імператора Тіверія зі словами “Христос Воскреснув”, піднесла йому червоне яйце і почала проповідувати про Христа.

Не тільки в Україні, “в Греции, в России, в Азии, в Египте, в Ливии, словом, во всем мире, где только есть Православная Церковь, везде и красят, и освящают, и раздают красные яйца во дни Пасхи. Везде православные христиане лобзают друг друга лобзанием святым и дарят друг другу простой знак радости своей”.

У монастирі поблизу Фессалоників (Греція) зберігається пергаментний рукопис, написаний в Х столітті, який містить церковний статут. У кінці, після молитов на Паску, є такі слова: “читаються також молитви на благословення яєць і сиру, і ігумен, цілуючи братів, роздає їм яйця і говорить: “Христос Воскрес!”

Богослови пояснюють і значення червоного забарвлення пасхального яйця: з одного боку, червоний колір повинен бути знаком радості і веселощів з приводу радісного християнського свята, а з іншого – він повинен нагадувати християнам про потоки пролитої за нас священної крові Боголюдини.

Галицька Гуцульщина – особливий етнічний реґіон України, адже тут в силу багатьох обставин, а, основне, в умовах особливостей географічного середовища сформувався специфічний побут та спосіб господарювання, збереглася унікальна духовна культура та мистецькі традиції.

Перші відомості про писанки в Гуцульщині ми знаходимо у працях Вінцента Кадлубека (Wincenty zwany Kadlubkiem), (блаженний, бл. 1150-1223 рр., пол. хроніст, краківський єпископ 1208-18), 1764 р. беатифікований (оголошений блаженним); “Kronika polska” від легендарних часів до 1202 р.

Писанки в Гуцульщині розписують переважно жінки, дівчата (писанкарки) у Великий 40-каденний піст перед Великоднем. Як правило, на село їх є декілька осіб. У с. Космачі Косівського району Івано-Франківської області писанки вміє розписувати майже кожен другий житель села. В 20-30-х роках минулого століття тут налічувалося більше 50 писанкарок.

Сам розпис писанок став народним художнім промислом у Галицькій Гуцульщині, де використовують класичну “воскову” технологію для нанесення орнаментів на яйце. Технологія розпису писанок воском не є складною. Для цього потрібні фарби, віск і лієчка, прикріплена на паличці (писачок). Спочатку на яйце за допомогою писачка наносять розтопленим воском візерунок, потім яйце занурюють у фарбу. Для одержання багатоколірного орнаменту яйце знову розписують воском і повторно занурюють у фарбу. Так цей послідовний процес повторюють стільки разів, скільки потрібно кольорів ввести у розпис, при цьому кожний наступний раз яйце занурюють у темнішу фарбу, де остання стає тлом писанки. Після висихання фарби, яйце очищують від воску. Гуцульські писанкарки для розпису писанок розробили ряд природних фарб, які виготовляють із рослин.

Крім класичної “воскової” технології, використовують інші способи виготовлення писанок.

Мальованки — це розмальовані пензликом писанки. В основному на мальованках переважають квіткові та геометричні мотиви. Квіткові мотиви, як правило, писанкарки беруть з навколишнього середовища. Для розпису використовують фарби: гуаш, акварель, темпера у олійні.

Дерев’яні писанки — виготовляють із дерева груші, берези, явора, бука, ялини. В останні роки виготовленням дерев’яних писанок займаються не лише майстри, але й сувенірні цехи та приватні підприємці.

Різьблені писанки. Виточені на токарному верстаті дерев’яні писанки (моделі) зафарбовують у однорідний колір, після чого за допомогою долота наносяться різьблені лінії та орнаменти. В багатьох випадках у різьблені орнаменти заливають кольорову фарбу. Такі писанки виготовляють у селах Річці, Яворові, Брустурах Косівського району.

Писанки з випалюванням. Дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, розписують за допомогою металевих писачків різних форм і конфігурацій. Цей металевий писачок нагрівають на вогні або закріплюють в електричний пальник. Також використовують електроолівець для випалювання. Після нанесення орнаменту дерев’яну писанку покривають прозорим лаком для збереження обвугленого орнаменту.

Дерев’яні різьблені та інкрустовані писанки. На дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, за допомогою спеціальних інструментів (доліт) наносять орнамент. Така різьба на писанках називається сухою різьбою.

Інкрустовані писанки прикрашають орнаментами, використовуючи такі матеріали, як пофарбовану заздалегідь дерев’яну заготовку, перламутр, бісер, латунний та мосяжний дріт тощо. Поверхню писанок лакують або полірують за допомогою лаку чи політури. Виготовляють такі писанки у Косові, Річці, Яворові, Брустурах та Прокураві.

Розмальовані дерев’яні писанки. Дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах розмальовують за допомогою поліхромних фарб і пензликів. На писанках малюють мініатюри як сакрального характеру, так і сцени з життя та побуту гуцулів, які пізніше покривають прозорим лаком для зберігання. Але найчастіше розмальовують емалями по тонованому дереву геометричним, навіть лінійним орнаментом. Такі писанки користуються великою популярністю та попитом у рекреантів, їх реалізують на Косівському, Кутському та інших ринках.

Писанки з бісеру. На дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, за допомогою клею ПВА або інших наносять орнаменти, викладаючи їх бісеринками. Такі писанки є неповторними і сучасними. Користуються великим попитом серед туристів та гостей краю.

Керамічні писанки. Писанки, виготовлені з глини. Виточені на гончарному крузі, виконані в стилі традиційної гуцульської кераміки. Орнаментально прикрашені як рослинними, зооморфними, так і геометричними мотивами. Такі писанки виготовляють керамісти виробничого цеху Національної спілки художників України в м. Косові.

В окремих осередках писанкарства сформовано свій стиль розпису та орнаменту, є своя гармонія фарб і кольорів.

Із проведених нами досліджень у Галицькій Гуцульщині виділено 38 центрів писанкарства, кожен з яких виокремлюється як за чисельністю зайнятих, так і обсягами виробництва продукції. До великих центрів, яких нараховуємо 9, належать Косівський, Березівський, Брустурівський, Ільцівський, Космацький, Криворівнянський, Річківський, Шешорівський і Яворівський.

Писанкарство Галицької Гуцульщини

Середніми вважаються центри із чисельністю зайнятих писанкарством від 11 до 20 осіб. Таких на терені краю є 12 (Бабинський, Буковецький, Верхньо-Ясенівський, Головівський, Замагорівський, Прокуравський, Снідавський, Соколівський, Тюдівський, Чорноославський, Шепітський, Яблуницький). Малими можна вважати центри із чисельністю зайнятих до 10 осіб. До них належать Акрешірський, Великорожинський, Верховинський, Ворохтянський, Гринявський, Зеленський, Красницький, Красноїльський, Кривопільський, Микуличинський, Перехреснянський, Розтоківський, Устеріцький, Уторопський, Чорнопотікський, Яблуницький, Яремчанський.

З-поміж простих елементів територіальної організації писанкарства виділено 9 пунктів – Лючанський, Малорожинський, Нижньоберезівський, Буркутський, Стебнянський, Бистрицький, Татарівський, Хороцевський, Черетівський). Загальна чисельність зайнятих у виробництві усіх видів писанок налічує 354 майстри.

Рис. 2. Орнаментальні мотиви писанок Г.Ю. Коб’юк із с. Космача Косівського району Івано-Франківської області (за О.Г.Соломченком). 1 - деревце з пташками; 2 - колосок; 3 - хрещаті; 4 - безкінечник; 5 - качани кукурудзи; 6 - ріжки; 7 - сіменка; 8 - штернята; 9 - княгинькове; 10 - квітка; 11- рибка; 12 - зубці; 13 - метелики; 14 - хрестики; 15 - стовпчики; 16 - черешневий.

У кожної писанкарки окремого села сформувався свій стиль розпису та орнаменту, є своя гармонія фарб та кольорів, свій індивідуальний почерк. А тому ми проведемо аналіз найбільших осередків писанкарства Галицької Гуцульщини. За характером орнаментального декору гуцульські писанки можна поділити на: писанки з геометричними мотивами; писанки з рослинним орнаментом; писанки, в декорі яких поєднуються геометричні та квітково-рослинні мотиви; писанки із зооморфними мотивами; писанки з жанровими композиціями; писанки із зображенням характерних для Гуцульщини традиційних культових споруд і християнської символіки.

Ця класифікація, яку свого часу подавав Соломченко О.Г., є умовною, тому, що на писанках можна побачити поєднані як геометричні, так і анімалістичні, квітково-рослинні орнаменти та інші композиційні мотиви.

Здавна, ще за Австро-Угорщини, с. Космач, що на Косівщині, набуло широкої популярності завдяки писанкарству. Тут писанки розписують традиційним восковим способом із використанням геометричних рисунків, простих або ламаних ліній та зооморфних мотивів. У кольоровій гамі переважають оранжеві, червоні, золотисто-жовті, коричневі та зелені кольори на чорному або білому тлі. Серед зооморфних мотивів найчастіше зображені олені, козлики, коники, баранчики, курочки, корівки, метелики.

Щодо рослинної орнаментики, то можна виділити писанки з використанням квітково-рослинного орнаменту. В основному на писанках відображають рослини, які ростуть в околицях с. Космача. Космацькі писанкарки здебільшого поєднують їх з геометричними і зооморфними мотивами цієї гірської місцевості, а геометричні елементи синтезуються з мотивами різьби по дереву, жируванням металом тощо. Всі рослини і тварини стилізовані, але наближені до реального відображення.

Найвідомішими писанкарками с. Космач є: Багрійчук П. В., Бербеничук М. В., Боб’як Г.М., Варцаб’юк Г. Д., Ісайчук П. К., Кіщук М. І., Кушнірчук Г. І., Линдюк Г. К., Мозкогола М. Т., Петрів Г. В., Струк Г. М., Юсипчук М. О. та інші.

В орнаментальних мотивах писанок, виготовлених у Брустурах, Прокураві, Шешорах, є багато спільного з космацькими мотивами. Однак вони відрізняються від останніх спрощеною орнаментикою та композицією малюнка. У розписі в основному використовують жовті, зелені фарби на коричневому тлі. За останні роки в розпис брустурівських, прокуравських та шешорівських писанок майстрині почали вносити червоні, зелені та фіолетові фарби. На писанках зображують анімалістичні мотиви, рідше трапляються зображення рослинного характеру. В багатьох випадках на писанках можна побачити зображення гуцульської архітектури: ґражду, церкву, дзвіницю, капличку тощо.

Писанки села Яворова відрізняються від писанок сіл Космача, Брустурів, Прокурави та Шешорів тим, що загалом тут поширений геометричний орнамент. І це закономірне явище, адже в цих селах віддавна розвинутий такий народний промисел, як різьба по дереву. Використовують кольори жовтий, коричневий різних відтінків та білі лінії, які утворює природний колір яйця.

Село Річка межує з селом Яворовом. Писанки села Річки відрізняються своєю кольоровою гамою. Основними кольорами є зелений, чорний, жовтий та коричневий. На писанках орнаменти виконані з використанням елементів мосяжництва, різьби по дереву, вишивки та ліжникарства. Адже ці народні художні промисли були розвинуті набагато раніше, ніж писанкарство. На писанках села Річки також використовують як рослинний, так і тваринний орнаменти, тобто стилізовані тварини, які є у тамтешніх лісах.

Основними осередками писанкарства Верховинського району є смт. Верховина, села Кривопілля, Ільці, Верхній Ясенів, Криворівня, Зелена, Яблуниця, Замагора, Красноїлля, Голови, Перехресне, Білоберезка, Рівня.

Писанки села Перехресне виділяються із-поміж писанок Галицької Гуцульщини своїм колоритом через застосування червоно-лілових фарб у поєднанні з зеленими та жовтими кольорами. Поширений геометричний орнамент, насичений квадратиками, ромбиками, прямокутниками, деінде із вкрапленнями.

У селі Замагорі писанки виокремлюють за композиційним змістом, стилізацією форм живої і неживої природи, довільним ритмом і розповідними жанровими сценками, умовністю трактування образів, своєрідним колоритом, характером сюжетних мотивів. Вони не мають аналогів, а за унікальною самобутністю можуть бути віднесені до найоригінальніших у світі. Замагорівська писанка відрізняється від усіх інших тим, що на ній можна побачити сюжетні композиції з життя гірського села: косовицю, сплав лісу “дарабів”, гуцульське весілля, хрестини, храмове свято тощо. На писанках села Замагори поширені і такі жанрові композиції, які відображають полювання, випас худоби на полонині, коня, запряженого у віз, окремого цимбаліста, трембітаря, літування на полонині, відпочинок серед карпатської природи, троїстих музик. Характерною особливістю замагорівських писанок є те, що кожна писанка є неповторно колоритна. У селі Замагорі писанки розписують не тільки жінки, але й чоловіки. Так, одним із відомих майстрів в селі є Іван Олексійович Семчук. Для розпису писанок тут використовують такі кольори: золотисто-охристий, жовтий, зелений, рожевий, червоний, фіолетовий. Останній найбільш вживаний. Тло писанки переважно чорне, темно-коричневе або просто коричневе.

Ці сюжетні композиці дуже близькі до тих, які можна побачити на гуцульських пічних кахлях ХІХ-ХХ століття. Такі кахлі виготовляли в м. Косові, містечку Кутах та селі Пістині всесвітньовідомі майстри — родина Баранюків, Петро Кошак, Олекса Бахматюк, Павліна Цвілик та інші.

Для давніх розписів писанок Верховини та с. Ільців характерні оранжеві, зелені кольори на коричневому або чорному тлі, які перегукуються з кольорами традиційних місцевих вишивок. Писанки розписують із використанням геометричних та рослинних мотивів. Із тваринного світу в основному використовують зображення оленя у стилізованому вигляді. Тут зберігся звичай малювати оленя у верхній частині писанки.

Для писанок села Криворівні Верховинського району характерним є використання геометричних мотивів: трикутників, прямокутників, ромбів, квадратів. Особливістю є те, що писанка ділиться на вісім однакових трикутноподібних частин. Ці частини заповнюють квітково-рослинними мотивами з використанням жовтого та зеленого кольорів на чорному або темно-коричневому тлі. В останні роки кольорова палітра фарб у розписі писанок цього населеного пункту розширилася. Писанкарі почали використовувати червоний, фіолетовий, рожевий відтінки природних фарб та анілінових, оскільки ці хімічні барвники з ІІ-ї пол. ХХ ст. поступово почали вживати і в інших видах художніх промислів, зокрема в ліжникарстві.

Рис. 3. Орнаментальні мотиви писанок с. Чорного Потока Надвірнянського району Івано-Франківської області (за О. Г. Соломченком). 1- серце в сонечку; 2 - півсерця; 3 - кучері; 4 - ружа; 5 - сонечко в Карпатах; 6 - зірка; 7 - серце з вусиками; 8 - півсерця; 9 - косиця; 10 - кочерги; 11 - квітка.

Для писанок села Верхнього Ясенова, як і навколишніх сіл, переважають геометричні й квітково-рослинні розписи. Для них використовують жовту, зелену фарби та білі лінії. Тло писанок чорне або темно-коричневе.

Яскраво вираженими, характерними рисами в розписі писанок відрізняється ряд сіл Надвірнянщини. Село із назвою Чорний Потік виокремлюється домінуванням в орнаментах розпису писанок чорних кольорів, із використанням малюнків у жовтих, жовтогарячих та червоних рослинних мотивах. Звичайно тут по вертикалі розділяють писанку на два боки кольорові смуги, на кожному орнаментальному полі розміщують у різних варіантах перехрестя й більш дрібні мотиви – “зубчики”, “павучки”, “баранячі ріжки”.

На основі орнаментики гуцульських писанок відомі українські майстри декоративно-вжиткового мистецтва створили оригінальні композиції килимів, ліжників, гардин, рушників, верет, компонентів сучасного народного одягу, декоративних панно, виробів галантерейного асортименту тощо, які є популярними серед населення. Високу оцінку писанковій орнаментиці дали видатні діячі мистецтва, культури: І. Франко, С. Крушельницька, Л. Українка, Б. Рибаков, В. Касіян, Г. Яблонська, О. Довженко, М. Стельмах, В. Масик, І. Миколайчук, Д. Павличко, Д. Гнатюк, О. Соломченко.

Іван ВАХ,
кандидат географічних наук,
Косівський інститут прикладного
та декоративного мистецтва ЛНАМ

Народився 7 липня 1965 року в м. Косові. Закінчив Чернівецький державний університет, географічний факультет у 1989 році та Косівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, де і працює. У 2010 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 11.00.02 “Соціально-економічна географія” на тему: “Територіальні особливості розвитку й поширення народних художніх промислів Галицької Гуцульщини”.

Share

1 коментар

Випуск №3, 2011

Один коментар:

  1. Vaida

    Добрий день. Я з Литви. Я дійсно хочу цю річ -ukrainiangiftshop.com/Lubas-Electric-Kistka-SINGLE-TIP/productinfo/KLP/
    Де я можу купити? можливо, я можу відправити його у Литві? зобов’язаний зник.
    Я з нетерпінням чекаю пасти vabani@kaune.lt
    вибачте за помилки 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *