Ювілейний ужинок Василини Калинич

Ім’я і творчість сучасної майстрині гуцульського ліжникарства, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого майстра народної творчості України Василини Іванівни Калинич добре знані далеко за межами Гуцульщини. Адже її твори неодноразово репрезентували традиційні яворівські ліжники на багатьох всеукраїнських і закордонних мистецьких виставках.

З давніх часів у гуцулів ліжники були найуживанішим предметом повсякденного домашнього побуту: ними вкривалися, застеляли ліжко, піч, припічок, лавиці, розвішували на жердках, використовували у весільних та поховальних обрядах. Ліжники були важливою і необхідною часткою посагу молодої. Кількість їх вказувала на майновий стан родини.

До початку ХХ століття ці товсті вовняні вироби з рельєфною поверхнею і довгим пухнастим двобічним ворсом виготовляли для власних потреб майже у всіх селянських сім’ях Гуцульщини.

Цим видом художнього інтер’єрного ткацтва захоплювалась і родина Івана Васильовича Рибчука з села Яворова Косівського району, в якій 12 квітня 1931 року народилася донька Василина. Мати, Ганна Петрівна, з роду Шкрібляків, була відомою ткалею. Від неї донька навчилася секретів ткацького ремесла, стригти овець, парити і фарбувати вовну, прясти і снувати нитки, натягувати основу на верстат.

Творчий світогляд майбутньої ліжникарки Василини Калинич формувався на грані бурхливих змін, що відбувалися у народному мистецтві. Важливо було не відмовитися від усього того, що створили попередні покоління, не упустити цікавих нових тенденцій і вчасно зачиняти двері перед еклектичними негативними явищами. Однак сімейне творче виховання та вже з дитинства набутий практичний досвід не дали їй збитися з вірної дороги.

У 1961 році Василина Іванівна вступає до колективу художньо-килимарської артілі імені Т.Г.Шевченка (пізніше Косівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР). Тут пропрацювала до 1981 року. Творче спілкування з ліжникарками з різних локальних осередків центральної Гуцульщини дозволило їй збагатити свої роботи новими оригінальними композиціями. На основі вуставкових вишивок, переміткових заборів, веріткових гуцульських мотивів Василина Іванівна Калинич разом зі своїми ученицями Ганною Шкрібляк, Василиною Мицканюк та багатьма іншими розробила нові численні варіанти типу “кривого”, “сливового”, “веріткового”, “веселкового”.

Найтиповішим і найпоширенішим у наш час є ліжник “кривий”. Композиція, автором якої є Василина Іванівна, складається з трьох великих ромбів з концентричною колірною розробкою внутрішнього поля. Обабіч симетрично, в зустрічному порядку, виткані кривулі, утворені різнокольоровими поясками. Кожний ромб окреслений “лопатковим” контуром, який щільним ланцюжком прилягає і до бічних кривуль. Часто ліжникові композиції замкнені в гладку або орнаментовану облямівку.

Цікаві своїми орнаментами ліжники “сливові”. Характерною особливістю їхньої композиції є поділ всієї площини на два-три квадрати, у кожному з яких від центру по перехресній діагоналі розташовані чотири видовжені шестикутні фігури – “сливочки”. Вони часом розмежо­вані дрібнішими мотивами. В.І.Калинич створила два типи таких виробів — однорядний і дворядний. До цієї групи ліжників належить і “підківковий” та подібний до нього рисунком “пушкатий”. Ліжникарка видозмінює один і той же мотив формою, кольоровою гамою, поєднує його з іншими мотивами.

Інколи вона розподіляє поле на окремі площини та елементи мотивів, характерні для килимарства, м’яко, плавно вплітає в традиційний ліжник веріткові орнаментальні мотиви “драбинки”, “павучки”.

Мистецтво ліжникарства через свою традиційну технологію не дає широкого простору для фантазії, проте, володіючи знаннями та чималим досвідом, майстриня максимально використовує можливості матеріалу.

Різноманітності досягає шляхом комбінації елементів, чергування їх величини, зміни кольорів, співвідношень, трактуванням контурів — гладких, східчастих та зубчастих.

Завдяки цьому В.І.Калинич розробила нові цікаві варіанти на основі традиційних композицій.

Колорит ліжників яворівської майстрині відзначається різноманітністю сполучень переважно насичених яскравих барв. Кількість їх коливається від трьох до семи. Переважно це червоний, жовтий, оранжевий, два відтінки зеленого.

Ліжникам, тканим з нефарбованої вовни, властиві тонка гармонія барв, стриманий колорит. Василина Іванівна використовує в своїх роботах п’ять натуральних кольорів — два тони сірого, коричневий, чорний та білий. Вона розробила кілька комплектів ліжникових тканин для сучасного житлового інтер’єру: ліжник, накидки на крісла, дитячі ліжники-килимки. Беручи до уваги утилітарність таких тканин, майстриня відновила нечесаний і безворсовий ліжники. Адже в повсякденному користуванні ворс все одно збивається і робить рисунок деформованим та непривабливим. Зовсім інакше, коли ліжник виконує в побуті функцію окраси житла. Тоді він повинен бути пухнастим. Щоб отримати ворс та ущільнити фактуру, виріб піддають холодному валянню протягом 6-8 годин у “валилі”. Після просушування ліжник начісують металевою спеціальною щіткою.

Завдяки ворсистості узори позбавлені чітких контурів, властивих для інших тканин. Вони розпливчасті, набувають м’яких переходів одного кольору в інший.

Роботи майстрині експонували на багатьох виставках. У справжнє свято радості і кольору вилилося урочисте відкриття персональної виставки творчих робіт члена НСМНМ України з Яворова Василини Іванівни Калинич у виставковій залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України у 2008 році. Голова спілки, заслужений діяч мистецтв України Євген Шевченко підкреслив, що виставка стала відрадною знаменною подією у культурному житті столиці. Своїх земляків представляв голова Косівського осередку НСМНМ України, заслужений майстер народної творчості України Михайло Трушик.

За особистий вагомий внесок у розвиток декоративно-прикладного мистецтва України 2008 року Василині Іванівні Калинич присвоєно почесне звання — “Заслужений майстер народної творчості України”.

Ліжники майстрині зберігаються у музеях міст Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Львова, Києва. Живе і працює майстриня у рідному Яворові.

12 квітня цього року Василині Іванівні Калинич виповнилося 80 років від дня народження. Митці Косівщини щиросердечно вітають Вас, шановна, зі славним ювілеєм і бажають Вам міцного здоров’я, нових творчих зажинків, добра і щастя на довгі роки!

Тетяна БЕРЕЗКА,
науковий працівник Косівського музею
народного мистецтва і побуту Гуцульщини

Share

Прокоментуй!

Випуск №3, 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *