Колядуємо і Маланкуємо

Маланка

Соколівка, що на Косівщині, славиться своєрідним народним театром “Маланка”. Її заснував Василь Самокіщук. Він відшукав майстрів-художників, які виготували 33 маски. Є чимало охочих маланкувати. Окрім того, вони оздоблюють костюми в гуцульському колориті, грають ролі Князя і Княгині, Дружби і Дружки, Гуцула і Гуцулки, Жида і Сурки, Чорта, Смерті, Шандаря. Перший вихід сільської “Маланки” відбувся у 1991 році. Через рік соколівські аматори брали участь у регіональному огляді традиційних зимових обрядів сімох областей західного регіону, що проводився у Чернівцях.

Кожного року сільські артисти видумують нових персонажів: Олекса Довбуш і опришки співають пісню “Гей, браття опришки”; “циганський табір” виконує наспіви, темпераментні танці; Дід з Бабою з присядками танцюють коломийку, парубки-легіні в гуцульському вбранні – “Аркан” і традиційну “Гуцулку”.

Кожного року соколівська “Маланка” демонструє своє мистецтво на центральній площі, біля головної ялинки у Косові. Їх виступ перетворюється на незабутнє свято. Маланкарі гірської Соколівки несуть культуру, духовність, радість і незабутню святкову урочистість. Для цього аматорського колективу характерні ентузіазм і доброчинність. Учасники “Маланки” ні під вікнами, ні на подвір”ї не роблять ґаздам ніякого зла, хоча й люблять пожартувати: обприскати чистою водичкою чи взяти до танцю. А якщо у хаті ґазда або його син носить ім’я Василь, дружина чи донька – Василина, то можуть на честь їхнього дня ангела підняти три рази аж під стелю і повіншувати піснею “Многая літа!”.

Льодяна  Диво-Казка Йордану

На Йордан у Соколівці освячують воду, яка має цілющі властивості. Більше двох десятків років тому було заведено добру традицію – урочистості з нагоди освячення води проводити на річках Рибниця і Річка. Громада вирішила встановлювати біля річки хрести з льоду і прикрашати тут святкові ялинки. З кожним роком місцеві майстри проявляють щоразу більшу фантазію, придумуючи нові вишукані архітектурні льодяні споруди.

До п’ятдесяти соколівчан з кожного кутка виконують цю складну і водночас приємну роботу. У передсвяткові дні зодчі духовного майданчика пораються біля річки вдень і вночі, вирубуючи льодяні брили, з яких “мурують” дзвіницю з натуральним дзвоном, яку вінчає арка з хрестами, а також споруджують оригінальної форми капличку. Якщо сприятлива погода, то будівельники виготовляють також великий Тризуб, символічні цифри нового року. Одного разу майстри перетворили льодяні брили у статуї ангелів, що моляться. Ополонку на річці вирізали у формі хреста: з льоду виготовили декоративний свічник-трійцю, стилізовані ялинки. На престолі в капличці зробили настільну Біблію і настільний хрест. Жінки і дівчата прикрашають льодяні фігури барвінком, хвоєю, вишитими образами. Виходить справжнє рукотворне диво.

Парафіяни після святкової літургії, несучи хоругви і хрести, з колядками і молитвами на устах прямують до річки. Вони, як і гості з навколишніх сіл, Верховини і Косова відчувають особливе піднесення духу, коли священик освячує воду і кропить нею всіх присутніх на святі. А з яким піднесенням запалюються традиційні губки! Горяни вірять, що ними можна відвернути бурю, грім і блискавку, а також зцілювати хворих і захищатись від навроків.

Кожного року за традицією на цьому ж місці, де на Йордан освячують воду, проводиться кущова розколяда з участю колядників з Яворова, Річки, Снідавки, Соколівки.

Унікальні споруди з льоду довго радують соколівчан.

Іван МИСЮК

Share

Прокоментуй!

Випуск №4, 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *