“Я тобі на трембіті…”

Коли ранок знімає з гір напівпрозоре біле покривало, видно, як у перших променях сонця виблискують дахи чепурних хат шешорян. Ніщо не порушує тут ранкової тиші, тільки стрункі смереки шепочуться з легкокрилим вітром, дзюрчать кришталем гомінкі потічки, голосно цілується з ними стрімка річка Пістинька.

Чарівна природа села, шум порогів гірської ріки на протязі багатьох десятиліть привертають увагу відпочиваючих, особливо студентської молоді, і надихають їх на творчість. Такі чарівні наші Шешори! Скільки прекрасних мелодій народилося тут! І не даремно!

Напевно найкращою і найпопулярнішою піснею, що народилася тут і якій судилося стати відомою далеко від Карпат, є пісня “Гуцулка Ксеня”.

Ми провели дослідницьку роботу і твердо знаємо, що ця пісня створена в нашому селі Шешорах і її авторами є Роман Савицький та Іван Недільський.

У журналі “Гуцульщина” за жовтень 1996 року, що виходив в Торонто (Канада), Степан Пінчук пише так про створення пісні “Гуцулка Ксеня”: “Хто з любителів співу не захоплюється чарівною, задушевною мелодією пісні “Гуцулка Ксеня”? Про авторство пісні склалися різні легенди. Написання “Гуцулки Ксені” приписувалось відомому в свій час у Станіславі театральному діячеві Ярославу Барничу. Однак серед великої кількості молоді, яка цікавилася цими піснями, віддавна відомо, що автором її є скромний учитель з села Семиголів Сколівського району Львівської області Роман Савицький.

З 1929 до 1939 року Роман Савицький працював учителем історії української гімназії “Рідної школи” у Станіславі. Хоч він не закінчив жодної спеціальної музичної школи, але музикою цікавився ціле своє життя. Станіслав тих часів був досить значним центром української музичної культури. Там існував хор “Станіславський Боян”, до якого відразу ж вступив Савицький. Активна участь у музичному житті міста була одна з найсильніших стимулів для власної композиторської творчості.

Але, як це завжди буває в людей, що не спеціально займаються музикою, свої пісні писав Р.Савицький з приводу конкретних життєвих обставин.

Історія їх написання сама по собі дуже цікава.

Пісня “Гуцулка Ксеня” була написана в 1932 році. Праця гімназійного вчителя не давала Савицькому повного матеріального забезпечення. Свою літню відпустку він, як правило, проводив в домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської, яка жила в селі Шешори на Косівщині. Ірина Бурачинська мала вродливу дочку Ксеню. Вона дуже прив’язалась до свого дядька Романа. У тих часах на Косівщині проводило свої вакації чимало львівських студентів. За традицією, вони кожного року в останню неділю серпня влаштовували перед від’їздом на навчання студентські вечорниці. Молодь одягалась у сільське вбрання, проводили ігри, танці, співи. Під час такого вечора в Шешорах у будинку Бурачинських Ксеня одяглася у гуцульський стрій. Одяг її був дуже оригінальний, а сама дівчина настільки захопила всіх своєю юністю і красою, що обрали її “королевою вечора”. Ксеня була дуже веселою і дотепною, кожному давала якісь доручення, а до свого дядька звернулася із проханням написати таку пісню, щоб уся Гуцульщина її співала! Роман Савицький незабаром склав слова пісні, а музику на ті прекрасні слова пізніше написав І.Недільський.

У середині 90-х років минулого століття у газеті “Галичина” була надрукована дослідницька стаття поета Степана Пушика “Хто автор “Гуцулки Ксені”?”, в якій він старався довести, що автором пісні „Гуцулка Ксеня” є Ярослав Барнич, а не Роман Савицький. Він побував у США в родинах Барничів і Недільських, які якимось чином все-таки причетні до написання пісні “Гуцулка Ксеня”. Та істинну правду про відомий варіант мелодії і слів пісні “Гуцулка Ксеня” знаємо тільки ми – шешоряни з “перших уст”.

У 1994 році, влітку, в село Шешори приїхала на відвідини рідних місць сама Ксенія Бурачинська-Данилишин, яка довгий час мешкала в місті Чикаго (штат Іллінойс в США). Вона зустрілася із знайомими жителями села, побувала в гостях у родини Миколи Дмитровича Братівника, бо вони однолітки і часто гралися дітьми.

Тут і розповіла, як саме виникла пісня „Гуцулка Ксеня”.

У родині Бурачинських було двоє дітей – Богдан і Ксеня. У будинку над бистрою річкою Пістинькою щоліта у них відпочивало багато студентів. Гостював у них і мамин двоюрідний брат Роман Савицький.

Мати Ксені – Ірина Бурачинська (з родини Арсеничів з Березова), була красивою жінкою. Це саме їй Роман Купчинський присвятив пісню “Ірчик”, яка ввійшла в скарбницю стрілецької поезії.

У 1932 році Ксеня була ще дитиною. Але вона любила свого дядька Романа, і він відповідав племінниці своєю взаємною любов’ю, часто водив на прогулянки, розказував різні історії, наспівував мелодії пісень. На відпочинку у Шешорах у родині лісника Дмитра Братівника перебував директор Коломийської гімназії професор Іван Недільський. Він гарно грав на гітарі, співав і складав музику. Вони часто зустрічались з Романом Савицьким у будинку Бурачинських. Студентські вечори дійсно проводились, Савицький і Недільський бували на них. Пісня “Гуцулка Ксеня” була присвячена 10-літній Ксені. Слова написав Роман Савицький, а музику – Іван Недільський. На запитання, чому вважають деякі дослідники, що автором пісні є Я.Барнич, пані Ксенія Бурачинська-Данилишин відповіла, що Барнич написав оперету “Гуцулка Ксеня”, про яку вона дізналася вже будучи в Америці. Так, дійсно, є інша пісня “Гуцулка Ксеня”, мелодія якої, можливо, належить композитору Я.Барничу, автору оперети “Гуцулка Ксеня”. Звідки ж ми знаємо про це? А ось звідки:

– У наше село Шешори в 1932 році приїхав Михайло Палагняк із села Залукви Галицького району. Тут він вів велику просвітницьку роботу, був диригентом і керівником хору, вчителем “Рідної школи” на участку “Царина”. Згодом оженився із шешорянкою Оксаною Слижук.

Восени 1934 року, побувавши в рідних місцях у Галичі, він привіз іншу мелодію пісні із оперети „Гуцулка Ксеня” і наспівував її у своїй господі. Племінниця його дружини, на той час дівчина-підліток Ганна Олексюк (Біленчук), яка часто бувала у них вдома, добре запам’ятала мелодію і слова нового варіанту пісні “Гуцулка Ксеня”. Її сестра, Марія Олексюк, тоді ж вчилася в Коломийській гімназії і також знала нову мелодію пісні. Дівчата виховувались у дуже поважній родині солтиса Ілька Олексюка, були музично обдарованими і освіченими. Ганна Олексюк (Біленчук) і зараз проживає в селі Шешори і є живим свідком тих подій.

Галина Братівник.
с. Шешори, Косівський район

Share

Прокоментуй!

Випуск №4, 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *