Високе звання

Напередодні Дня Незалежності, 23 серпня 2011 року, нашому землякові Михайлові Струтинському Указом Президента присвоєно високе звання заслуженого працівника культури України.

Михайло Михайлович – відома в краї людина. Музикант, викладач школи мистецтв, який виховав цілу плеяду майстрів-віртуозів, уклавши в них свій талант і вчительську працю. Михайло Струтинський увійшов у число провідних фахівців Прикарпаття із гри на духових інструментах.

Але найбільшою справою свого життя М. М. Струтинський вважає збереження скарбів народного вишивального мистецтва. Майже 50 років він невтомно віднаходив їх по близьких і далеких селах, віддалених присілках, закинутих хуторах, щоб вдихнути в них нове життя. Барвисті сорочки, рушники, одяг, ткані вироби з різних куточків Галичини, Поділля, Буковини стали основою його сімейної колекції. У своїх пошукових експедиціях не зміг оминути шедеврів народної кераміки, кушнірства, боднарства, речей сакрального призначення, ікон. Разом з творами народного малярства, музичними інструментами, старовинними світлинами вони також поповнили його збірку.

У своїй квартирі подружжя Михайло і Романа Струтинські зібрали понад чотири тисячі експонатів! Увесь цей безцінний скарб вони офірно віддали міській громаді Косова. Більше того: систематизували колекцію, паспортизували кожну річ, згідно вимог музеєзнавства облаштували експозицію. Деякі вироби були настільки понищені, що їх у буквальному сенсі повертали до життя.

Зате тепер, коли роздивляєшся цю унікальну збірку, ніби вбираєш у себе потаємну музику душ, що відбриніла над українською землею і потягнулася до високого неба, щоб з’єднатися із Творцем. А натомість – залишивши нам прагнення діткнутися до невмирущого, незнищенного, дістати нові імпульси до творення, бо саме в ньому – неперервність традиції українського мистецтва.

Михайло Струтинський не просто збагатив місто ще одним музеєм, хоча цей його навдивовижу щедрий філантропічний вчинок, на жаль, не так уже й багато має аналогів (принаймні в Україні).

Михайло Струтинський своєю подвижницькою працею на ниві українського мистецтва зберіг і повернув нам, замученим повсякденною суєтністю, музику високих сфер, до яких завжди тягнулася українська людина, необхідність духовних інтенцій, без яких безбарвним і сірим стає наше життя.

Прийміть же, шановний Михайле Михайловичу, щирі вітання з пошануванням Україною Вашої праці! Здоров” я й енергії Вам на багато літ уперед!

Антон Григорук,
художник.

Share

Прокоментуй!

Випуск №4, 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *