Бережімо для прийдешніх поколінь!

18  квітня світова громадськість святкує День пам’яток історії та культури, Міжнародний День пам’ятних і визначних місць. У цей день мені, як працівникові відділу культури і туризму Косівської райдержадміністрації, який відає питаннями охорони культурної спадщини, хотілося б привітати всіх, кого стосується збереження пам’яток історії, культури та пам’ятних і визначних місць, і в той же час звернутися до жителів нашого району зі словами застереження і прохання щодо збереження наших пам’яток. Треба сказати, що у нас їх досить багато, і за кількістю пам’яток національного та місцевого значення Косівщина поступається хіба що обласному центру.

Так, на території району нараховується 69 об’єктів пам’яток містобудування, архітектури, історії та археології місцевого значення. Місто Косів і смт. Кути внесені до списку історичних населених місць України. Велику кількість пам’яток ще не внесено до державного реєстру. Це свідчить про те, що Косівщина займала і займає не останнє місце в історії нашого краю та України.

Однак мене дивує підхід до збереження цих безцінних скарбів нашого народу. Взяти хоча б пам’ятки архітектури національного значення. Їх 39 – і все це церкви і дзвіниці. Звичайно, наші релігійні громади з глибокою шаною ставляться до своїх святинь, за що їм велика подяка. Але в той же час, ідучи в ногу з науковим прогресом, вони, самі того не відаючи, дуже часто завдають непоправної шкоди цим безцінним пам’яткам. Так, ґонтою покриті храми поступово оббили бляхою. Але це ще не найгірше. Коли ці святині починають оббивати пластиком, вставляти металопластикові вікна, виносити із них іконостаси та ікони, яким немає ціни, і міняти їх на китайське блискуче і сучасне, – це вже справжня катастрофа. Якщо так піде далі, то за декілька років від того, що вважаються пам’ятками, не залишиться взагалі нічого. А Косівщина – край туристичний. І що ми будемо показувати цьому туристу? Турецькі килими, італійські ікони чи китайські вази?

Не менше дивує підхід і до збереження інших пам’яток історії, зокрема, могил відомих людей. Часто до тієї чи іншої могили на цвинтарі неможливо пройти, а стан самих надгробних пам’ятників інколи неприємно вражає. То чи такої шани від нас заслуговують наші великі попередники?

Прикрий той факт, що досі місцеві органи самоврядування не визначили документацію щодо визначення меж історичних ареалів міста Косова та селища міського типу Кутів.

Знаю, що політична та економічна нестабільність у державі не надто сприяє охороні безцінних скарбів нашого народу. За останні роки тільки на території Косівщини ми втратили пам’ятки національного значення – церкви у селах Рожнові і Кобаках, церкву святого Василія (м. Косів), пам’ятки місцевого значення – церкву святої Параскеви (с. Космач), кузню (с. Космач) та багато інших. Ряд їх віддано у приватну власність. Такий невтішний стан повинен гуртувати нас довкола збереження пам’яток історії та культури, адже їхнє збереження – наш святий обов’язок, і ми повинні зберегти їх для прийдешніх поколінь, як зберегли їх для нас наші попередники.

Пам’ятаймо, що народ, який не знає свого минулого, – не достойний майбутнього!

Василь СТРУК,
головний спеціаліст відділу
культури і туризму Косівської
райдержадміністрації

Share

Прокоментуй!

Випуск №5, 2012

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *