Творить з одягу красу

Поява книги-альбому (Ганна Вінтоняк. Альбом. (Автор вступ. сл., упорядник О. Никорак. — Львів. Інститут народознавства Національної академії наук України, 2011. 208 с.), присвяченого творчості Ганни Вінтоняк, — видатна подія у художньому житті України. Тут щасливо поєднались воєдино такі непересічні особистості, як яскравий неперевершений талант художниці Ганни Вінтоняк і творчість глибокого дослідника українського декоративного мистецтва Олени Никорак. Вона є керівником проекту, автором вступної статті та упорядником цього престижного видання. Доктор мистецтвознавства, етнолог, автор понад 190 ґрунтовних наукових статей з теорії і практики народного мистецтва, співавтор 20 колективних видань, підручників посібників, капітальних монографій з історії українського ткацтва, ліжникарства, килимарства, вишивки. Це в першу чергу такі як «Сучасні художні тканини Українських Карпат» (К., 1988), «Українська народна тканина ХІХ-ХХст.: Типологія, локалізація, художні особливості (Львів, 2004)».

Головною особливістю нинішнього видання є те , що Олена Никорак, як і Ганна Вінтоняк, народилася у Космачі на Гуцульщині. Обидві дочки Карпатського краю закохані у його велич і красу, давні традиції народного мистецтва, глибоко обізнані з художнім ткацтвом, його особливостями і технічними прийомами виконання. Саме це від самого початку їх плідної співпраці стало запорукою вдачі цього видання.

Завдяки ретельному дослідженню всіх етапів творчого доробку художниці, проникненню в особливості її манери в галузі ткацтва, моделювання одягу, на сторінках альбому перед нами розкривається вся багатогранна діяльність Ганни Вінтоняк — видатної художниці нашої сучасності, яка уславила мистецтво України в усьому світі. Автор альбому відзначає, що з 1980 р. вона взяла участь у 45 міжнародних, 13 всесоюзних , 23 республіканських та 18 всеукраїнських художніх виставках, організувала 27 персональних виставок, її твори зберігаються в Музеї декоративного мистецтва в Москві, в найбільш престижних художніх музеях України — у Києві, Львові, Коломиї, Івано- Франківську, вони є окрасою приватних колекцій Німеччини, Італії, Австралії, Канади, США, Чехії, Словаччини, Японії тощо. Така широка географія присутності творів Ганни Вінтоняк — свідчення її високого таланту і значного внеску у розвиток декоративного мистецтва України.

Як підкреслює автор книги, з багатої колекції творів Ганни Вінтоняк до альбому увійшла лише незначна частка мистецького доробку художниці. Це колекція творів, яка зберігається в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, а також моделі, що є власністю художниці і зберігаються у її колекції. Це роботи від перших моделей 80-х років до сучасних виробів, створений у 2010 р. Саме ці роботи якнайкраще висвітлюють найвизначніші досягнення авторки за тридцять років праці і її внесок в історію декоративного мистецтва України ХХ-ХХІ століття.

На сторінках книги Олена Никорак дає детальну характеристику творчості художниці, виявляє початок її творчості, мистецьке середовище і творче коріння в якому формувався талант майбутнього майстра художнього ткацтва і моделювання. Адже 70-80- і рр. характерні активним зверненням художників до багатої спадщини народного мистецтва в першу чергу ткацтва, вишивки. Саме в цей час до народних традицій вбрання звертаються художники , які працюють в системі художніх промислів та будинків моделей. За зразок правили твори видатних мисткінь ще 30-х рр. — Олени та Ольги Кульчицьких, твори її сучасників- Ганни Герасимовия, Марії Федорчак-Ткачової, Марти Токар і Михайла Біласа.

Свою діяльність Ганна Вінтоняк розпочинає з уважного вивчення народного вбрання, особливостей його крою, декоративного оздоблення, вона розробляє моделі одягу, в яких колір, сучасний крій , декоративне оздоблення органічно поєднані в єдине ціле, підпорядковане якомусь художньому враженню. Вже перші роботи — жіночі сукні «Ватра» (1981), «Карпатська осінь» (1980), «Морозяний день» (1978), «Червона калина» (1981) «Говерла»(1980) виявляють художницю, яка наповнює свої твори глибоким образним змістом. У 70-80-х рр. Ганна Вінтоняк працювала майстром художньої вишивки і ткацтва в Чернівецьких, а у 80-90 роках — Косівських художньо-виробничих майстернях. За цей період вона чимало зробила зразків вишитих чоловічих і жіночих сорочок, блуз, тканих запасок, опинок. Особливо, як відзначає автор книги, виділяються твори, виконані завдяки інтерпретації народних традицій таких етнографічних регіонів як Гуцульщина, Покуття, Опілля, Поділля, Буковина.

Найбільша заслуга майстрині полягає у виявленні краси тканини, власноруч виготовленої. Згідно із задумом художниця продумує елементи оздоблення її вбрання — пухнасті круглі кульки «помпони», яскраві китиці, переплетені у кілька рядів пояси.

Значних успіхів досягла майстриня у виготовленні моделей одягу з розрідженої однотонної сірувато-білої серпанкової тканини, в якому основна увага зосереджена на контрастних до загального тла орнаментальних мотивах, що підкреслюють декоративний задум (жіночі сукні «Дарунок матері», «Графіка», «У Карпатах»). Нові грані творчості художниці розкрилися у створенні вовняних пальто, виготовлених з м’якого однотонного білого сукна з оздобленням у вигляді рельєфних орнаментів, створених різновидами саржевого переплетіння. (Пальта «Пісня», «Молодичка», «В горах»).

Знавець традиційного ткацтва, Олена Никорак дає глибокий мистецтвознавчий аналіз кожній роботі художниці, фахово проникає в суть її творчих шукань і експериментів, підкреслюючи, що творчість Ганни Вінтоняк — «це живий струмінь у потужному руслі традиційного мистецтва України».

Дуже тепло і зворушливо пише автор і про родинне коло художниці, яке надавало їй потужних імпульсів до творчості. Зокрема, її батько Григорій Петрович Книшук був відомим майстром, мати — Параска Василівна з малечку пряла нитки з конопель, вовни, снувала пряжу ткала і білила полотна. Вона мала, як зазначає автор, вишуканий естетичний смак і майстерність у тканні і вишиванні одягу, створенні прикрас до них. Вона виробляла «взористі» верети, рушники, скатерки. Але особливий внесок в галузі ткацтва зробив чоловік Ганни Михайлівни — Дмитро Вінтоняк. Він не лише її життєва опора, а в першу чергу наставник і помічник в галузі ткання. Маючи високий естетичний смак, він майстерно виготовляв тканини для сучасного вбрання за народними мотивами, розробив і удосконалив ткацький верстат, який створює широкі можливості для ткання різними техніками саржевого і перебірного переплетіння.

Свій художній хист модельєра Ганна Вінтоняк передала своїй дочці Галині, знаному художнику модельєру та онукам.

Розробка сучасних моделей одягу, заснованих на переосмисленні надбань народного вбрання, і в першу чергу народної вишивки, ткацтва основа мистецьких устремлінь Ганни Вінтоняк сьогодні. На початку XXI ст. вона не знижує своєї творчої активності і демонструє цілком новаторські дизайнерські твори, які репрезентують найвизначніші досягнення автора в галузі професійного декоративного мистецтва. Твори 2000-2010 рр. — це органічне поєднання оновлених традицій художнього ткацтва, вишивки та сучасного моделювання одягу.

Найбільша заслуга Ганни Вінтоняк полягає у розробці структури і фактури тканин — лляних, конопляних, вовняних та змішаних з різних волокон пряжі, найчастіше спрядених вручну. Саме це дозволило по-новому осмислити і значно удосконалити засоби досягнення художньої виразності сучасного вбрання, органічно оздобленого вишивкою, з ансамблевим творенням аксесуарів. Прикладом слугують ансамблі одягу «Весільна пара» (2003), «Щаслива мить» (2010), чоловічі сорочки «Мої дороги», «Для нареченого» (2005), жіночі блузи «Коромисло», «Літо» (2009) та ін.

Слід відзначити високохудожнє оформлення альбому, вдалий його макет Надії Солодкої. Треба окремо відзначити фото Тараса Гіппи, які є художніми портретами, і дуже вдало демонструють моделі одягу. Альбом доповнюють фото краєвидів, які передають колорит і красу Карпат, те природне оточення, що зачаровує Ганну Вінтоняк, спонукає до нових творчих звершень, у яких вона, мов Антей, черпає свою силу і натхнення.

Тетяна  Кара-Васильєва,
доктор мистецтвознавства,
член-кореспондент АМУ

Share

1 коментар

Випуск №6, 2012

Один коментар:

  1. Русин

    Нічого особливого в цих чудо-творах недомистецтва я на побачив.
    Все банально просте і буденне. Відсутність шарму,стилю,оздоблення і традиційного поєднання кольорів.
    Розчарований.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *