У творчому пошуку

Никорак Олена Іванівна — дослідниця українського народного мистецтва, художниця, старший науковий співробітник Інституту народознавства Національної Академії Наук України, кандидат історичних наук, доктор мистецтвознавства, член Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка, Національної спілки художників України, Спілки критиків та істориків мистецтва.

Народилася 1948 року у селі Космачі Косівського району на Гуцульщині. У 1963 р. закінчила вісім класів Космацької середньої школи. Серед вчителів, яким завдячує О. Никорак за знання і, найголовніше, за формування життєвої позиції, в першу чергу слід назвати Василя Чупірчука і Лук’яна Вардзарука.

З 1963 р. до 1968 рр. навчалася у Львівському училищі прикладного мистецтва (тепер — коледж) імені Івана Труша на відділі художнього ткацтва. Найавторитетнішими вчителями з фахових дисциплін О. Никорак вважає Надію Дзюбей (дочку Павла Дзюбея відомого майстра народного ткацтва і викладача Косівського художнього училища — тепер Інституту прикладного і декоративного мистецтва), Оксану Сатурську, Ірину Чумак, Тараса Драгана, Степана Костирка.

Після закінчення навчання за скеруванням з 1968 до 1969 рр. працювала художником Красавінського льонокомбінату (м. Красавіно Велико-Устюгського району Вологодської обл.). Слід зауважити, що в найближчих містах: Великий Устюг, Котлас, Сиктивкар, Воркута ще в той час існували тюрми, в яких відбували покарання за націоналізм та інші «політичні провини» наші краяни, особливо із західних областей України. Характерно, що на цих теренах було значне засилля різного «зброду» з усіх регіонів Радянського Союзу. Низький рівень культури, пияцтво, хуліганство та інші аморальні вчинки були нормою життя місцевих мешканців. До такої напруженої та гнітючої атмосфери важко було звикнути і неможливо змиритися з нею. Навіть гарні пейзажі містечка Красавіна та його околиць, особливо біля ріки Північна Двіна, нездатні були компенсувати той духовний і моральний дискомфорт, який принижував почуття власної гідності. Тому, незважаючи на приятельські стосунки з колегами і навіть пропозицію очолити художню майстерню та широкі можливості для творчої праці (Красавінський льонокомбінат у той час був одним з найкращих текстильних підприємств СРСР) О.Никорак прагнула якнайшвидше повернутися додому. Після декількох невдалих спроб офіційно перевестися на інше, подібне підприємство в Україні (а тоді треба було обов’язково за скерування відпрацювати на виробництві три роки) чи відпроситися, довелося їхати звідти самовільно і таємно.

Завдяки друзям, викладачам Луцької художньої школи Степанові Банану, Лесі Каспрук та Галині Пахольчук на свій страх і ризик директор Петро Сензюк взяв на роботу О. Никорак (без трудової книжки). Лише через рік з Росії переслали всі необхідні документи. В художній школі О. Никорак працювала з 1969 до 1972 р. викладачем рисунку, живопису та композиції. З великою теплотою і пієтетом згадує вона тодішніх колег зі школи і, особливо, улюблених своїх учнів.

Прагнення до вдосконалення власних фахових знань спонукало її продовжити навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва з 1972 до 1977 рр. (тепер — Львівська національна академія мистецтв) на кафедрі художнього текстилю. Творчому зростанню завдячує своїм викладачам Юрію Скандакову, Марті Токар, Євгенію Арофікіну, Ігорю Боднару, Якову Запаску, Володимиру Овсійчуку. Дипломну роботу — гобелен на тему «Золоторогий олень» О. Никорак захистила «на відмінно» з похвалою.  Після закінчення навчання у вузі О. Никорак знову повернулася на Волинь і більше року працювала художником на Луцькому меланжевому комбінаті — створювала композиції для одягових та інтер’єрних тканин. При розробці зразків, які впроваджувалися у виробництво, використовувала принципи художнього вирішення, характерні для народних тканих виробів Волині, Полісся, Покуття, Поділля й Гуцульщини та інших історико-етнографічних районів.

На початку 1979 р. переїхала до Львова, де творчу працю стала поєднувати з науковою. Нею вона захоплювалася ще в студентські роки (навіть брала участь у Всесоюзній студентській науковій конференції у Тбілісі, Грузія). З 1979 р. вона працює молодшим науковим співробітником Львівського музею етнографії та художнього промислу, на основі якого в 1992 р. був створений Інститут нарадознавства НАН України.

У 1987 р. в Мінську (Білорусія) захистила кандидатську дисертацію на тему «Тенденції розвитку традиційного ткацтва українців Карпат», отримала диплом кандидата історичних наук за спеціальністю етнографія. Цього ж року була переведена на посаду наукового співробітника. У 1996 р. рішенням Вищої Атестаційної Комісії України (ВАК  України) дослідниці було присвоєнно вчене звання старшого наукового співробітника і переведено на посаду старшого наукового співробітника ІН НАН України.

У 2006 р. на основі опублікованої книги «Українська народна тканина» О. Никорак захистила докторську дисертацію за спеціальністю декоративне та прикладне мистецтво. Тема дисертації «Українська народна тканина: типологія, локалізація, художні особливості. Ч. I. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України)». Захист відбувся 21 грудня у Львівській національній академії мистецтв, під час ювілейного святкування 60-ти ліття цього мистецького закладу.

Крім членів спеціалізованої вченої ради з Києва, Харкова і Львова, на захисті були присутні гості з багатьох міст України: Києва, Тернополя, Луцька, Рівного, Володимира-Волинського, Івано-Франківська, Косова, Коломиї і, звичайно, Львова. Серед них слід згадати численну делегацію з Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, зокрема Олега Слободяна, Марію Гринюк, Вікторію Жаворонкову, Богданну Книш і, особливо, односельчанку Анастасію Коб’юк. На захисті була також односельчанка, заслужений майстер народної творчості Ганна Вінтоняк. Були також і зарубіжні гості, зокрема з Канади (м. Едмонтона) Радомир Білаш, старший науковий співробітник Села спадщини української культури та Микола Мушинка, доктор філологічних наук, академік НАН України, голова Асоціації україністів Словаччини та Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка в Словаччині.

Напрямки наукових зацікавлень автора: теорія та історія народного мистецтва, зокрема традиційного ткацтва, килимарства, ліжникарства.

Автор біля 130-ти наукових праць, зокрема 2-х монографій (книг): «Сучасні художні тканини Українських Карпат. — Київ, 1988. — 223 с. з іл.», «Українська народна тканина: типологія, локалізація, художні особливості. Частина I. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). —  Львів, 2004. — 584 с. з іл.».

Зауважимо, що книга О. Никорак «Українська народна тканина…» отримала престижу відзнаку 12-го Львівського форуму видавців (2005 р.), була визнана однією з 12-ти найкращих книжок  2005 р. в Україні — «за унікальне дослідження джерел, шляхів історичного розвитку та своєрідності ткацтва України».

О. Никорак є співавтором багатьох колективних монографій, автором низки наукових статей, розвідок, повідомлень, рецензій.

Марта ТОКАР,
професор кафедри
художнього текстилю ЛНАМ,
заслужений діяч мистецтв України

Share

1 коментар

Випуск №6, 2012

Один коментар:

  1. Інна Беженар

    Ліжникарі і килимарі активно закуповують і переробляють вовну не лише за межами регіону, але й у ближньому зарубіжжі (в Молдові). З економічної точки зору вартість гірськокарпатської вовни у вигляді виробів не менша як 20 грн/кг, тоді як у натуральному волокні — щонайменше вдвічі нижча (щодо тонкорунного вівчарства, яке продукує тонкорунну вовну, що є найкращою сировиною для виготовлення одягу, особливо чоловічіх костюмів, то вартість сировини в готовому виробі складає 1-10%). Ще є тенденція, коли вовну закуповують і вивозять у Польшу, звідки привозять готові вироби, що коштують в 10 раз дорожче (приклад закупівля вовни і виробництво вовнових виробів польськими фірмами Eluna, Alwero та реалізація на ярмарках, ринках та в переходах міст України). Це загальна проблема аграрного виробництва, коли виробники сировини нерідко несуть збитки, а переробники практично завжди працюють з прибутками і навіть надприбутками.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *