Видатні люди про мову

Часопис “Гуцули і Гуцульщина” у минулому номері (2/6) 2012 р. опублікував статтю Віктора Максимчука “Як убивали українську мову“. Сьогодні увазі читачів пропонуємо нову добірку про влучні висловлювання видатних людей стосовно походження і значення нашої рідної мови на різних етапах становлення українського суспільства.

“Багато в світі різних мов і кожна з них має свої звуки. Коли я не розумію значення слів, то я буду чужинцем тому, хто говорить, і він мені теж стане чужинцем… Коли я молюся чужою мені мовою, то хоч дух мій і молиться, проте ж розум мій зостається без плоду”.
Апостол Павло

“Мовний закон не працює на національну ідею й незалежність української держави… Зараз не той час, коли треба робити політику на мовному питанні. І до проблеми Європейської хартії регіональних мов чи мов меншин варто було б підходити вже тоді, коли ми міцно станемо на ноги, коли в суспільстві буде згода”.
Леонід Кучма

“Якщо говорити про реалізацію владою “мовного” закону, то я не думаю, що це її альфа чи омега. Звісно, я не бачу, щоб Прем’єр-міністр, міністр освіти чи взагалі Партія регіонів ставилися до українського мовного питання як до питання державоутворюючого питання нашої національної ідентифікації”.
Віктор Ющенко

“Українська мова “збагачується” висловлюваннями можновладців, які часом таке завернуть, що дотепники з народу прудко підхоплюють неологізми. Серед беззаперечних шедеврів останнього десятиріччя – “наколоті апельсини”, “ці руки нічого не крали”, “все буде Донбас”… і т.д і т.і.”.
Л. Перлинка

“Якщо Президент визнав, що на регіональну мову заслуговують русини, то треба поважати і гуцулів та надати їм можливість зробити гуцульську мову регіональною”.
Г. Москаль

“Хотілося б знову повернутися до тих часів, коли словниковий запас кожного українця (при владі він чи ні) збагачувався неологізмами з творів вітчизняних письменників”.
Л. Перлинка

“Маємо ж бо могутню зброю – віру, яку жоден зайда не спромігся в українців відібрати чи зламати. Маємо слово, яке має не просто виблискувати золотою шабелинкою на сонці, а важким мечем падати на голови напасників. Небезпека нас гуртує, слово нас єднає і веде до бою – всіх: і молодих, і поважливих”.
“Слово, як і все інше, суще в цьому світі, не може існувати у вакуумі чи бути законсервованим”.
М. Андрусяк

“Ох, ці іншомовні слова, що гострими шпичаками стирчать з нашої “калинової”… А суржик і матюки? Ні, українська мова не помирає –
ми її катуємо і повільно вбиваємо, але не лише зміною ярликів і пріоритетів напередодні чергових виборів між… безпорадністю, брехнею і продажністю. Кожен українець мав би у себе вдома (тобто в Україні, а не лише у власній хаті) розмовляти чистою українською мовою… це наша найперша ідентичність у світі і наша національна гідність”.
Н. Стефурак

“Мовна дискусія сколихнула мільйони людей, тому я вважаю, що дискусію ми обов’язково виграємо! І це буде ще одним уроком для нації”.
В. Ющенко

“Праукраїнська мова була матір’ю більшості європейських мов”.
Річард-М. Вілсон

“Займаючись тривалий час порівнянням арійських мов, я прийшов до переконання, що українська мова не тільки старша всіх слов’янських, у тому числі й від так званої старослов’янської, а й від санскритської, грецької, латинської та інших арійських мов”.
М. Красуський

“…фарисейська Верховна Рада України навіть прийняла закон про мови, яким хоче знищити одну з найдавніших у світі мов.
Але якщо українську мову не змогли знищити 479 різних заборон попередніх її недругів, то не знищить і 480-та!”.
Є. Романишин

“Насправді ж сучасна українська мова генетично пов’язана зі зразками письменства Київської Русі. Але її найважливіші особливості почали зароджуватись у ХІІ ст. У своїй фонетичній системі, граматичній будові й словниковому складі вона вже сформувалася у ХІV-ХVІ ст. як окрема східнослов’янська мова – мова української нації”.
Т. Кононенко

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть меж люди!
Т. Шевченко

Ти моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова…
Л. Українка

– Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє, і свої сподівання, розум, досвід, почування.
П. Мирний

– Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання.
І. Огієнко

– Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
О. Гончар

– Українська мова в багатстві й гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття…
М. Драгоманов

– Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов’янську родину і світову славу. Вона має все.
Д. Павличко

– Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думки і сподівання.
І. Вихованець

– Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
К. Мотрич

– Вона – дуже ніжна й сповнена пестливих висловів та надзвичайно тонких зворотів.
П. Шевальє

– Людина, яка втратила мову, – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови.
П. Мовчан

– Коли ми несемо ідею українського націоналізму, не сміє бути ні одного порожнього слова. Кожне гасло має вростати в нашу землю, а не засмічувати її порожньою лускою.
О. Теліга

– …мусимо констатувати, що наша рідна мова, тобто українська, нині стоїть перед ще більшими загрозами в Українській державі, ніж навіть якийсь рік тому.
П. Західняк

– Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх… (співають),
Бо хто має мову… (рідну),
Той багатий, а не… (бідний).
– Без мови немає нації!
Т. Шевченко

– Те, що зараз робиться з мовою, страшно уявити. Немає мови – немає держави.
Ю. Мушкетик

– Мово рідна, слово рідне, –
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має.
С. Воробкевич

– Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля.
М. Рильський

– Українська мова – божиста, богодана, богообрана.
М. Фішбейн

– Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всякі інші…
Е. Челебі

– Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде. Вірно і слухняно нехай вона щоразу служить вам, хоч і живе своїм живим життям.
М. Рильський

– Зятям собі, що колись можуть настати такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв.
І. Малкович

– Не потоком шумних галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну.
А. Шептицький

– Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте.
В останню тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
Т. Шевченко

– Молимо Бога, щоб перемогла велика
історична справедливість і стоголосо зазвучала українська мова, щоб вільна, соборна, багата Україна зайняла гідне для неї місце серед народів світової цивілізації. Заради цього працюймо!
В. Лизанчук

– Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову – і він ніколи більше не створить її.
К. Ушинський

– Дбаймо про духовність і національну культуру, збережімо рідну українську мову, бо саме в цьому – запорука майбутнього нашого народу, збереження української державності.
М. Павлюк

– Складна доля української мови. Вже не одне століття (і навіть тисячоліття) її нещадно принижують, забороняють, нищать, а вона живе, наповнює собою представників інших націй, хоч ті і вдають, що нібито не так, що ніякої української мови не існує.
С. Піддубний

– Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його
історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
О. Гончар

– Слово, моя ти єдиная зброє!
Л. Українка

– Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна рідна мати – рідна. До смерті. До останнього подиху.
В. Сухомлинський

– Мова – душа нації, її потрібно вивчати й оберігати, як і традиції, культуру та історію, бо це наше коріння.
О. Лазько

– Українська мова є не тільки маминою колисковою піснею, молитвою і медитацією, а духовним кодом людини.
Л. Степовичка

– Любім свою рідну мову
Ласкаву та милу!
Бо ця мова з гуцулами
Тут си народила!
П. Плитка-Горицвіт

– Хочу думати й творити,
Людям серце віддавати.
Можна полум’я згасити,
Мову – годі відібрати!
В. Деркач

– …місцеві говори живуть і житимуть довго, доки житиме українське село. Саме село є тим середовищем, яке живить і оберігає питомі українські діалекти.
М. Лесюк

– Любіть Слово літературне, діалектне, гуцульське, але намагайтеся уникати русизмів і суржику!
Г. Ілійчук

– Гине мова – щезає народ.
А. Могильницький

– Я наш нарід цілим серцем люблю, душа моя віщує, що єго велика доля жде…
Ю. Федькович

– Українська влада повинна підготувати більш адекватні законодавчі рішення, щоби встановити справедливий баланс між захистом прав меншин – з одного боку, і збереження державної мови – з другого.
М. Ставнійчук

– Не можна збудувати словом,
Коли те ж саме руйнувати ділом.
Г. Сковорода

– Хто почуває себе вільним тоді, коли в столиці Вітчизни панує чужа мова, діють накази, прислані з чужини, той неповноцінна людина.
Л. Силенко

– Слова, які навіть для багатьох верховинців і в двадцятому столітті безнадійно відгонили архаїкою, у двадцять першому наче ожили.
В. Герасим’юк

– Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
Л. Костенко

– …чужу мову можна цілком опанувати за шість років, а рідну потрібно вивчати все життя.
М. Франсуа (Вольтер)

– Переконана: слово мовлене і написане є найбільшою обороною нашої незалежності.
О. Бабій

– Будьте обережні зі словами. Не руйнуйте людських душ.
Патріарх Володимир (В. Романюк)
– Велика мовна культура конче веде й до великої сили політичної.
І. Огієнко

– Мова росте елементарно, разом з душею народу.
І. Франко

– Не меч, а слово зберегло націю.
О. Гончар

– Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі.
П. Мирний

– Тільки той народ може вважати себе здоровим, тільки той народ може впевнено дивитись в свою будущину, всі сфери діяльності якого перейняті його мовою і культурою.
Д. Павличко

– Питання мови, її культури, її розвитку –
одне з найгостріших, найактуальніших питань.
– Нове життя нового прагне слова.
М. Рильський

– Рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.
В. Захарченко

– Аж розгубилися слова. Бо камінь безсердечно тисне. І дивно, що в моїй Вітчизні росте з-під каменя трава.
В. Рябий

– Як жаль, що чимдалі все менше людей відчиняють двері у світ Слова – життєві будні змальовують сірими барвами і гидкими словами, які на вулицях наших міст лунають з вуст молодиків, дівуль і навіть сивих вуйків уже так звично, що ніхто й не зирне гнівно у той бік.
– Слово – це те, що первинно було великим, з чого все постало…
Г. Турелик

– Тарас Шевченко у слові рятував український народ від втрати своєї національної ідентичності. І нині слово має порятувати Україну від підступів зовнішніх та внутрішніх недругів, прислужитися її відродженню.
В. Яворівський

– Віримо, поки живе українська пісня, доти житиме українська нація.
Г. Скоропанюк

– …коли можна ведмедя навчити їздити на велосипеді, то можна навчити кожну людину любити свою вітчизну, знати мову і поважати історію землі, яка тебе годує.
М. Матіос

– Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?
М. Шашкевич

– У процесі спілкування слово “обрамлює” “німу мову” людських почуттів – дію, жест, ритуал, позу, манеру поведінки і т.ін. Недивно, що словесний компонент не залишається поза увагою і в дослідженнях етнографів, етнопсихологів, етнофілософів, етнокультурологів, етнологів.
Д. Пожоджук

– Мова – це ж душа народу. Тому слід старатися висловлювати свої думки, побажання якнаймилозвучніше. Голос людини має бути лагідним…
П. Моцюк

– Про яку високу культуру говоримо, коли в американських містах можуть бути цілодобово відкриті книгарні, а в нас, в Україні, цього нема.
В. Коротич

– У нашій владі немає ідеології. Влада має бути наповнена ідеологією і культурою. Без відродження культури мови даремно говорити про майбутнє.
Л. Кравчук

– За комуністичних часів ми привозили зразки справжнього мистецтва: театру, кіно, літератури… на село. А тепер це рідкість.
Б. Ступка

– …бачимо, що світ іде не до кращого, а до гіршого. Це тому, що не вміємо цінувати ні Дару Божого, ні дару життя, ні краси мистецтва і слова.
А. Григорук

– Сучасним мас-медіа бракує ідеології здорового глузду. Наша преса, радіомовлення і телебачення переповнені негативною інформацією…
М. Кіндрачук

– Дуже сумно стає від того, що світ “оскотинюється”, а з ним – і література та журналістика.
Ю. Мушкетик

– Надзвичай красний, надзвичай дзвінкий и своєрідний гуцульський говір в будучьности відограєт величезну ролю в утворенню нашого будучього літературного язика, розумієтци тогди, єк вийдемо із стану нисвідомого наслідовництва, а перейдемо в чєс свідомої творчьости й зачьнемо використовувати невичєрпані багацтва нашої мови.
Г. Хоткевич

– А головне – мати надію, що ми будемо щасливими. Мати надію, що, нарешті, ми відродимося, що ми станемо серед всіх у світі народів достойним, повноцінним, що кожній людині стане жити краще. Але щоб було краще, треба вірити… Вірю в геній народу нашого. Все-таки ми з гірших кутків історії вибиралися… І все-таки кожній людині треба проникнутися у своїй душі Божим словом до того, що може привести нас до добра.
Н. Яремчук

– Хто ми, якщо навіть рідної мови не можемо захистити?! Пам’ятайте: людина, яка цурається материнського слова, руйнує фундамент своєї особистості.
О. Пащенко

– Ми, українці, любім своє, рідне українське, бо воно найкраще!
В. Білоножко

– О мово вкраїнська! Хто любить її, той любить мою Україну!
В. Сосюра

– Я думаю, що коли б усі взялися за створення в Україні громадського телебачення, яке б пропагувало зразки української культури, то в нас усе було б набагато краще.
Л. Кравчук

– Рідне слово… Ні, вітер огуди
Не затулить нам злякано рот.
Ми без нього такі собі – люди,
А із ним – український народ.
В. Крищенко

– Вертайтесь до своєї мови,
Мої засліплені братове! Прозріть!
Д. Павличко

– Мабуть, немає жодної країни у світі, в якій би так зневажали рідну мову, тим більше – державну, як це робиться у нас, в Україні.
М. Боєчко

– …Молюся за тебе і на тебе, скроплюю живою водою воскресіння, виціловую лик твій скорботний, Матір Божа, мово мого народу!
Прости! Воскресни! Повернися! Розродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів! Освіти від мороку й освяти святоруську землю, Русь-Україну, возвелич, порятуй народ її навіки!
К. Мотрич

– …Мово українська! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна…
Красо моя! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого: в тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його…
С. Плачинда

– Неук не є вільною людиною. Научайся чужому! Вивчай мови сусідів! Не цурайся свого! Не цурайся своєї рідної мови! Не цурайся української мови – мови державної. Навіть якщо ти – не українець! Подивись довкола: чи є десь держава, громадяни якої “принципово” не бажають розмовляти державною мовою?
З. Ромовська

– В якій мові вродився і виховався, тої без окалічення своєї душі не можеш покинути, так як не можеш замінятися з ким іншим своєю шкірою.
І. Франко

– Нинішня загальноосвітня школа та її гуманітаристика – це ціла проблема. Діти не читають, а отже, не люблять літератури, писати твори та перекази. У час меседжів та емейлів – це пережиток.
З мережею, телебаченням до школи прийшла купа нецензурщини, вседозволеність, сорокап’ятихвилинки Коменського – це теж анахронізм, як і радянська дидактика.
– Мова моя – українська. Українська мова прикордонного центральноєвропейського ре­гіону.
Якби я винятково писав за чинним одинадцятитомним Словником української мо­ви, не був би Петром Мідянкою – хай дарує мені академік Микола Жулинський.
П. Мідянка

– Діалект, а ми його надишем
Міццю духа і огнем любови
І нестерпний слід його запишем
Самостійно між культурної мови.
І. Франко

– Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, дивними звичаями і мовою…
М. Коцюбинський
– Для одного народу – одна літературна мова, один правопис.
І. Огієнко

– Письменник не той, хто пише, – хто тільки не пише і чим тільки не пише!.. Письменник навіть не той, кого вважають і називають письменником, – невже в Україні мало лауретованих партачів українського Слова, яких чомусь називають майстрами?.. Насправді ж письменник той, хто від Бога опанував Енергетику слова – і лише у цьому і винятково у цьому випадку письменник стає Письменником, а звичайнісіньке слово у нього стає величним Українським Словом.
М. Чорнокниш

“…Та є слова-бійці – ті факели свободи, що завше темряву пронизують добром”
Я. Щербань

МОВО!
Та не молися мовою чужою,
Бо на колінах стоячи помреш.
Д. Павличко

Свої чужинці, чи чужі свої
Тебе зреклися, знищили, хоч знали.
Черстві, глухі, безчеснії мужі
Тебе бездушно в ланцюги скували.
Ми – сироти без тебе, ми – ніщо:
Ані межі, ні нації, ні слова.
Уже ми не народ, а Бог зна що,
Не проросло зерно – суха полова.
За нас боролись прадіди й діди,
Нам здобували синьо-жовту волю,
За що ж свої, бездушнії сини
Праправнуків зганяють у неволю?
Згасає голос… Глухота… Ганьба…
Немов петля, московські атрибути.
Вкраїна посивіла… Тьма… Журба –
Бо мови материнської не чути.
Немає єдності – ненависть є,
Нема молитви, пісні і розмови,
Немає місця на святе своє –
Не буде місця в нас і на дві мови!
Надія Іванюк,
ЧЛЕН КЛУБУ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ І. ПЕЛИПЕЙКА.

Підготував Петро ГАВУКА

Share

Прокоментуй!

Випуск №7, 2013

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *