Історія однієї співанки

Тридцять восьмий рік минає, на дев’ятий наступає –
Сталась славная подія:
Запалала вогнем, застогнала під мечем
Закарпатська Україна.
Варвара ЛАЗАРОВИЧ-ВЕСЕЛОВСЬКА

Ой ти, річко, ТИСОВА!

Ой, вийду я на гору,
На високую Говерлу.
А там стану, погляну
На Карпатську Вкраїну.

В країні бій великий,
Йде на нас ворог дикий.
Ти, горонько, свідком будь,
Про героїв не забудь.

Бо то знаї цілий світ,
Що поляг
Вкраїнський цвіт.

Ой, ти, річко Тисова,
Чого пливеш кірвава?

Я ни пливу кірвава,
То стрілецькая слава!
Наші стрілчики лягли,
Як цвіточки восени,

Цвіточки від морозу,
Стрілчики за свободу.
Що без свічки вмирали,
Що їх ни хоронили,
В чисту воду кидали.

Річечка пропливає
Тай кровцю обмиває.

Пливу я в Чорне море
Розказать своє горе.
В Закарпатті
Густий ліс,
Кілко листя – кілко сліз.

Плачуть жінки
Тай мами,
Що герої полягли,
Воленьки не здобули.
Воленьки-Вкраїноньки,
Рідної матіноньки.

Ви, браття, пісні чуйте,
В могилах не сумуйте.
Ми про вас пам’ятаєм,
Могили уквітчаєм
Квіточками із небес,
Як скажуть:
“Христос Воскрес!”

Жіночий гурт “Березунки” виконує Великодну співанку на Яблуницькому перевалі, на могилі воїнів Карпатської Січі. А записала цю пісню з уст авторки Варвари Лазарович-Веселовської етнограф і краєзнавець Анна МАЛКОВИЧ, керівник згаданого гурту, у 1990 році. Вона і надала даний матеріал до нашого часопису.

Прапороносець, правнук авторки Великодної співанки Варвари Веселовської, учень Яблунівської школи Василько Михайлюк-Веселовський.

Share

Прокоментуй!

Випуск №7, 2013

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *