Світ перевернувся

Послухайте, люди добрі, з світом щось сі стало,
Бо у ріках та потоках вода нагло впала!

Тепер гори чигось стали сумні, невеселі,
Молодицім вже не треба терлиці й куделі!

У послідні часи в селах ідут марно зими:
По всіх селах перестали робити килими!

Полотно ніхто не робит, колопні не сіют,
Олій з сім’ї також не б’ют, та й жито не віют!

Вже колопні не молотіт, не трут, не мачьиют.
Ні полотна, ні верети вже не віроб’йиют!

І повісмо вже не чешут, полотна не біліт,
І не прідут, не мотают, й державі не віріт!

А туристів так багато, що ходіт лісами.
Всі гуцули тепер стали єврогуцулами!

Вишні чигось повсихали і сливки не родіт,
А гуцули вже не в гачіх, а у джинсах ходіт!

Постоли колись носили, саморобні сподні,
А тепер – короткі шорти і кросовки модні!

Колись пили сколотини, квасний вар, жинтицю.
А тепер лиш попивають хімічну водицю!

Нікому вар не смакує – лиш п’ют кока-колу,
Пиво стало на Вкраїні спонсором футболу!

А нам турки й македонці дороги будуют,
А найкращі футболісти пиво рекламуют!

Від кулеші, бриндзі й вурди всі сі відказали,
Тепер сира голландського усі зажідали!

А колишнім комуністам добре сі поводит.
Чужа жінка, як і колись, їм давно не шкодит!

Тепер мами своїх дітей ше до школи водіт,
А радянські антихристи всі до церкви ходіт!

Вже “гуцулки” не танцюют, в танци не співают,
Мелодії призабули й слів не памнітают!

А леґіні не танцюют, бо їм щось мішьиє,
Ви давно всі догадали, шо їм заважьиє!

Коти кричьит не в березни – круглий рік гуляют,
Діти родичів ни люб’їт, лиш за себе дбают!

Тепер дівки на зло хлопцім у футбол заграли,
Вни, як шевці, тепер куріт тоненькі дзигари!

А леґіні, колись було, до дівчьит ходили, –
Тепер дівки до легінів ходити зачьили.

Снігу нема в полонинах, лишень вітри віют,
Вже дівчьита, як і хлопці, на Василі сіют!

Тепер кнізі всі на автах на вісільи просіт,
А дівчьита до парубків по фльишці приносіт!

В господарці ніц не знают, лиш парубків водіт,
А їх мами нещісливі за них усьо роб’їт!

Молодиці п’ют горівку, поволи ґаздуют,
Чоловіки п’ют “віагру” і в вуса не дуют!

Політику не признают, розводіт руками,
Лиш до сексу їм не треба ні тата ні мами!

Жиют собі всі на віру, у цивільнім слюбі, –
Ци так давно колись було, скажіт мені, любі?

Добре жиют, лайдакуют, до наук не пнутсі,
Діточок собі старают, потім віддаютсі!

Колись ґаздів на вісільи молоді просили,
Кнізі їхали на коніх, кнігині ходили!

По вісіліх хлопці й дівки колись не ходили,
Для них тогди вінки були, – там сі веселили!

Тепер дрива вже не коліт, всюди пальит газом,
П’ют горівку старі й малі – всьо сі бавит разом!

Колись, я ше памнітаю, був лиш один дружба,
Короговай починати – була іго служба!

Лиш вдна дружка на вісільи з кнігинев просила,
А кнігині на голові ще й чулок носила!

Кілько тепер всьиких дружок, що най Бог боронит.
А кнігині, як та квочка, шо куріта водит!

Теперішним дружбам й дружкам – ше їм треба мами,
За спідницю триматися убіруч руками!

Якби тепер діди їхні з цвинтарів це вздріли,
Сказали би, що їх внуки чисто подуріли!

Так, житьи було інакше, люди не грішили,
А до слюбу молоденьких фірами возили!

Лиш фірами візниченьки до слюбу возили,
За москалів “жигульими” поволі зачьили.

У селах всі з “мобілками”, не носіт дзигарки,
А до слюбу тепер возіт самі іномарки!

Молоді зараз танцюют – як би вам сказати? –
Ними в танци накігає, ніби хотьит …..!

Тепер парубок у дівки вже давно не просит,
Кождий другий в однім вусі срібний ковток носит!

А з леґінів, хто мав ровер, той був гоноровий,
Махав ціпом, махав косов – був, як цьвик, здоровий!

Кигнув пилов, махав косов і косив травицю,
А ввечір міг покигнути файну молодицю!

Колись було, всі продукти в коморі тримали.
Холодильника ніколи не чули й не знали!

Подавай їм холодильник, треба й морозилки,
А у слові на три букви роб’їт три помилки!

Пчоли чигось не сідают на пахнючу липу,
Люди на СНІД умирают і свиньичу грипу!

А парубки, як сі женіт, вни жінок лишьиют,
А диктори із екрану “Р” не вимов’йиют!

Ведучі сі загикуют, відмінків не знают,
Політики з правопису аж три бали мают!

А черева дівчьиточка чисто оголили,
Брови, ніздрі, губи й пупці нютами пробили!

Ікісь шроти повстав’йили на губах та й носі,
Хоть дівчьита ще не сиві – фарбуют волосі!

У них нюти із шротами на губах і грудих,
Цілуютсі із хлопціми всюди, при всіх людих!

Тепер всюди ліс рубают, не находіт винних,
Дівки пірсінги зробили і в місцьих інтимних!

Дівки дают цілювати серед маси люду.
Діточок спочітку родіт, потому – до слюбу!

Чоловіки у Росії давно на роботі,
Що для жінок – дефіцитом, то пишут на плоті!

Чоловіки у шкарпитках носіт босоніжки,
З таких самих мештів в жінок видно босі ніжки!

Діти сами віростают, їх мами лишьиют,
А у містах чесні дівки к….в заміньиют!

На вісілю всьо в защінках, а дружба з косицев,
Їх діточки п’ют горівку, мами – за границев!

Старші люди із молодих нікого не знают.
Чоловіки варьит їсти, жінки ліс рубают!

Молодиці дрива ріжут, а потому коліт,
Аби леда йкого хлопа, вни сі Бога моліт!

А жінки собі шороку родіт по дитині,
А потому усім кажут, що найшли в натині!

Чоловікам чигось жінки їсти не готов’їт,
А дівчьита із хлопцями дуже лихослов’їт!

Донька гавкає на маму, син сваритсі з татом,
Вдно на одне репетуют й прут москальським матом!

“Класно”, “кльово” та “корочє” – хоть плещи в долоні!
“Тіпа”, “тьолка”, “лох”, “придурок” в їхньому жаргоні!

Лікарі, що пріщі лічіт, – їх лице в остудах,
Молоді сі ни встидают, лижутсі при людях!

Там, де колись жили ґазди, тепер вовки виют,
Їх донечки на чужині собов зароб’йиют!

Ті, що голосу не мают й товарного виду,
Шоуменами вже стали і не мают встиду!

Тепер оті, що співают, рідко честь хто має,
А чим більше оголена, тим ліпше співає!

Люди мало зароб’йиют, не жиют – бідуют,
Половина жінок в ліжку оргазм імітуют!

Ой зажиют українці – а тепер бідуют,
У теперішніх державах ЗЕКи закеруют!

Президента вібирали – заагітували,
Всі Тигипки на Вкраїні Тігіпками стали!

А Медведько темні справи розслідує вперто:
Що Ґонґадзе, він докаже, умер своїв смертив!

Кирпу також не вбивали, – світ перекрутивсі,
А Кравченко – цілец вутлий, два рази стрільивсі!

Як Ющенка вібирали, були’смо всі раді,
А він роки президентські проспав на посаді!

Революцію зробили, кучмізм розвалили,
А бандитів – убіцьили – так й не посадили!

Житьи ліпше не настало, жити стало гірше,
Бандитів сі не зменчило, а стало ше білше!

А банкіри гет збідніли на своїй роботі.
Вальиютса, бідолашні, дома на пісноті.

Було, банки не платили людим дивідендів,
Тюрми стали готувати тепер президентів!

Самостійність заплатили ні сріблом, ні злотом,
Сокотити нас Росія буде своїм флотом!

А “старшого брата” мову аби захистити,
Тепер діти українські мусіт знов учити!

Табачника українці не можут терпіти,
Якби він став Тютюнником – любили би діти!

Табачника Тютюнником хотіли би здріти, –
З Тютюнника був би ліпший міністр освіти!

У п’йитниньку Великодну мали жиди втіху:
У Страсний день у Одесі зробили день сміху!

Історію України всю перекрутили:
Вже вкраїнців під Крутами москалі не били!

Вни нам злого не зробили – ні, не воювали, –
Але сотки душ студентських москалі забрали!..

А президент вже заявив із брехливим видом:
“У тридцьиті роки голод не був геноцидом!”

Коли житьи вже наступит, я навіть не знаю,
Тепер двері Янукович втворит нам до раю!

Хто коханок мав богато, той вже їх позбувсі.
Щось зі світом, люди, стало, світ перевернувсі!

Микола Негрич

Share

Прокоментуй!

Випуск №7, 2013

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *