140 років Василеві Девдюку

Цього року відзначатимуть 140 роковини Василя Григоровича Девдюка (1873-1951) – визначного різьбяра і майстра художньої обробки металу на Гуцульщині. З нагоди ювілейних святкувань і вшанування світлої пам’яті майстра вважаємо за потрібне висвітлити важливі аспекти і з’ясувати роль Василя Григоровича Девдюка в історії народного мистецтва Гуцульщини, зокрема у формуванні й розвитку косівської школи різьбярства.

Цікавий фактологічний матеріал про життєвий шлях Василя Девдюка містять мистецтвознавчі дослідження науковців Антіна Будзана “Різьба по дереву в західних областях України” (1960), Люби Сухої “Художні металеві вироби українців Східних Карпат другої половини XIX-XX ст.” (1959), Олексія Соломченка “Народні таланти Прикарпаття” (1960), Михайла Станкевича “Українське художнє дерево” (2002), Юрія Юсипчука “Щкола Василя Девдюка і формування локальних традицій новітнього гуцульського деревообробницгва і металірства кінця XIX-XX століття” (2001). Окремі відомості про майстра знаходимо в статтях дослідників Миколи Моздира, Ростислава Шмагала, Ольги Крапок, Катерини Каркадим, Дмитра Козубовського, а також на сторінках каталогів виставок та періодики першої половини XX століття.

Народився Василь Девдюк 8 червня 1873 року в селі Старий Косів. Перші навички різьблення перейняв від свого батька, а також неодноразово бував у домівці Шкрібляків у Яворові. Металірство опановував під керівництвом відомих на той час брустурівських майстрів-мосяжників Никори та Дмитра Дутчаків. У ранньому віці самостійно й успішно працює з металом. Вже в чотирнадцять років він уперше надсилає свої вироби на рільничо-промислову виставку в Кракові (1887) і одержує за них бронзову медаль. Майстер добре володів старовинними технічними прийомами обробки металу і застосовував їх при виконанні лускоріхів, люльок, топірців. Оздоблював свої вироби багатим гравіюванням та інкрустацією. Він знав старовинні технічні прийоми обробки металу, орнаментальні елементи і мотиви, на основі опанування яких творив нові. Василь Девдюк брав участь у Кра йовій виставці у Львові (1894). За майстерне виконання інкрустацій на тарілках, скриньках і палицях, що експонувалися на цій виставці, був нагороджений срібною медаллю.

Згодом Василь Девдюк більше захопився різьбою по дереву, однак, не залишаючи цілковито й художнього металу. Особливістю творчого почерку майстра було те, що для інкрустації по дереву він використовував дерево, різноколірний бісер, металеві дротики і перламутр, а це збагачувало декоративний ефект творів. Орнаментальні композиції він укладає з таких елементів, ж трикутники, квадрати, півкруги, круги, доповнюючи їх мотивами “кучері”, “пшеничка”, “гачки”, “слізки”. Привертає увагу різьблення орнаменту великих розмірів рами з Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини, де замкнута стрічкова композиція вдало укладена з різних орнаментальних мотивів, що не повторюються у композиції і водночас добре урівноважені між собою. Традиційні народні мотиви “гачки”, “кучері”, “пряжки” Василь Григорович трактував по-своєму. В мистецтво різьблення по дереву він вніс багато нового, зокрема розробив нові методи фарбування дерева в чорний та червоний кольори. Майстер досконало володів технікою випалювання.

Василь Девдюк був добрим майстром-меблярем, неодноразово виконував столи, стільці, шафи, полички. У фондах Коломийського музею зберігаються стіл, декоративні тарілки, свічники-трійці, цукорниця, таця, ваза і спортивний кубок майстра. Особливо привертають увагу свічники-трійці на квадратних підставках, у яких поєднано точені деталі з ажурним випилюванням, декоровані різьбленням та інкрустацією.

Три портретні рамки (1903) та вішачок для рушника (1906), з музею Косівського інституту, декоровані випалюванням та різьбленням. Певна суворість у побудові композиції відчувається у рамці (1909) з Чернівецького краєзнавчого музею.

Василь Девдюк упровадив оздоблення виключно інкрустацією різнокольоровим деревом, бісером, металом і перламутром, та на завершення – поліруванням. Він уперше починає оздоблювати свої вироби тільки “викладанкою”, тобто інкрустацією різноколірним деревом, металом, перламутром і бісером, розробляє низку нових декоративних мотивів нескладної форми, пристосованих до цієї техніки. Такі мотиви мають геометричний характер. Всі вони складаються з простих елементів: прямих, скісних, півкруглих та круглих ліній, квадратів, прямокутників і трикутників. Вміле комбінування цих елементів давало багато мотивів та надзвичайно урізноманітнювало композицію.

Вже на початку XX століття твори В.Девдюка користувалися популярністю, їх експонували на багатьох виставках, а саме: на виставці крайового промислу в Мисленицях (Польща), господарсько-промисловій виставці в Косові (обидві 1904 року). За участь у цих виставках майстер нагороджений грамотами, а в Косові отримав ще і грошову премію.

В одному з номерів львівської газети “Діло” (1904) у статті “З вистави гуцульських виробів у Косові” йдеться про топірці, палиці й вироби мосяжні, що їх представив Василь Девдюк, який “любить ексцентричність у красках”.

1904 року Комітет господарсько-промислової школи в Коломиї направляє молодого талановитого різьбяра і мосяжника на курси художніх промислів до Відня. По закінченні восьмимісячних курсів він повертається додому, в Старий Косів.

1904 року Василя Григоровича запрошують на роботу в новостворений Крайовий научний заклад для різьбярства та металевої орнаментики у Вижниці. В.Девдюк допомагав організовувати навчальний процес і з перших днів став учителем різьби по дереву та обробки металу.

Варто згадати, що до Вижниці на викладацьку роботу інструктором різьби по дереву та інкрустації був запрошений відомий народний майстер Василь Шкрібляк (1856-1926), вчителем різьби по дереву – відомий на Гуцульщині майстер інкрустації бісером Марко Мегединюк (1842-1912). Під час навчального процесу особливий наголос робився на вивчення народних традицій, їх засвоєння та творчу інтерпретацію.

Василь Девдюк з радістю передавав учням свої знання та мистецький досвід. Особлива увага приділялася вивченню технологічних процесів та професійної майстерності. На уроках мосяжної справи, яку він викладав, учні досконало вивчали техніку обробки кольорових металів і гравіювання. В.Девдюк разом із В.Шкрібляком викладали у Вижницькій школі до 1918 року, коли почався період румунської окупації Буковини. Завдяки їхнім старанням було виховано багато майстрів, які сприяли розвиткові різьби по дереву та художньої обробки металу на Буковині. Вперше Вижницька крайова школа представила роботи вчителів і учнів 1906 року на Міжнародній виставці в Бухаресті, де окремі роботи були відзначені срібними медалями. Вироби учнів цієї школи експонувалися на виставках у Празі й Парижі (1907). На хліборобській виставці у Чернівцях (1908) та виставці домашнього промислу в Коломиї (1912) їх вироби нагороджено золотими медалями.

Навчаючи учнів, Василь Девдюк багато працював і над власними творами, Вироби майстра неодноразово експонувалися на різноманітних тогочасних виставках у Львові (1905), Чернівцях (1908), Стрию (1909), Коломиї (1912).

1909 року В.Девдюк отримав золоту медаль за участь у першій хліборобській виставці у Стрию, де представив художні вироби з дерева і металу. Дослідник А.Ф.Будзан зауважує: “Найкращим експонатом цієї виставки був оригінальний стіл, виготовлений В.Девдюком в народній гуцульській традиції. Упродовж творчої діяльності В. Девдюк неодноразово виконував столи, стільці, шафи, полички.

На виставці домашнього промислу в Коломиї 1912 року майстер був нагороджений золотою медаллю. Тут експонувалися його стіл, шафа, портретні рами, топірці й лускоріхи. Як дізнаємося з каталога цієї виставки, разом з роботами Василя Девдюка в експозиції були представлені й роботи його сина Миколи. Живописні твори художника Ярослава Пстрака були виставлені в рамах “роботи Николи Девдюка зі Старого Косова”.

Особливої уваги заслуговує такий аспект діяльності Василя Девдюка, як заснування приватної школи-майстерні. Для здійснення задуму він позичає гроші у Львівському товаристві “Достава”, купує столярний і токарний верстати й набирає учнів для навчання. Першими його учнями були Петро Баранюк, Василь Кабин і Микола Тимків.

Василь Григорович прагнув зробити зі своїх учнів справжніх майстрів. Після закінчення трирічного терміну навчання окремі учні ще залишалися на річну або дворічну практику. Він був суворим учителем, вимагав надзвичайної точності у виконанні різьби та інкрустації. Майстер разом з учнями виконував різні замовлення. Незабаром художні вироби учнів стали широковідомими. Про школу Девдюка стало відомо далеко за межами Косівщини.

Мистецький талант свого батька успадкував і син Микола, роботи якого за манерою виконання дуже близькі до батькових. Найчастіше Девдюки (батько і син) виготовляли столи, стільці, мисники, шафи, вішачки і рами. З посуду найбільше уваги приділяли тим виробам, які користувалися попитом на ярмарках, служити сувенірами для гостей – барильця, чаші, цукернички, рахви, тарелі. Девдюки пробували свої сили і в кераміці.

Василь Девдюк був визначною фігурою гуцульського металірства і деревообробництва кінця XIX – першої половини XX століття. Впродовж багатолітньої праці Василь Григорович навчив понад сотню учнів у Вижницькій школі та приватній школі-майстерні. Серед його учнів найбільш відомі – син Микола, Петро і Юрій Баранюки, Василь Кабин, Микола Тимків, Тарас Герцюк. Послідовників Девдюка було набагато більше. Це визначні творчі особистості – І.Балагурак, Р.Боєчко, В.Гавриш, Д.Гавриш, В.Гуз, В.Довбенчук, М.Довбенчук, М. Кабин, Д.Стринадюк та інші. Роботи майстра, його учнів та послідовників зберігаються нині в багатьох музеях України.

Василь Девдюк увійшов в історію народного мистецтва Гуцульщини як визначний майстер різьби по дереву та металірства, а також новатор у справі декорування виробів з дерева. На особливу увагу заслуговує і той факт, що Василь Григорович за своє життя виховав цілу плеяду майстрів, викладаючи впродовж тринадцяти років (1905-1918) у Вижницькій школі деревного промислу та металевої орнаментики, що на Буковині. На початку 1920-х років заснував приватну школу у власному помешканні в с.Старий Косів, де безкоштовно навчав художньої обробки дерева молодих хлопців з Косова та навколишніх сіл. Майстерня-школа Василя Девдюка була своєрідним центром художньої обробки дерева і металу на Гуцульщині.

Вдячні нащадки вшановують пам’ять Майстра. Доречно штрихпунктиром згадати важливі моменти.

  • Кіножурнал  “Realizacja pat 1937  Huculsczyzna”  (1937).
  • Радянська Україна. Кіножурнал “Косівські митці” (учні художньо-промислового училища на заняттях у класах малювання, вишивання, різьблення по дереву. Урок проводить майстер В.Г. Девдюк) (№ 7, лютий 1947). Укркінохроніка. Арх. № 361.
  • Радянська Україна. Кіножурнал “Подарунок вождю” (майстер народної творчості В.Г. Девдюк і його учні за виготовленням меблів з дерева)  (№ 63, листопад 1947). Укркінохроніка. Арх. № 423.
  • Публікації мистецтвознавців Л. Сухої, А. Будзана, О. Кратюк, О. Соломченка  про творчість Василя Девдюка.
  • Урочистий вечір, присвячений 100-річчю з дня народження видатного різьбяра Гуцульщини Василя Григоровича Девдюка. Вечір відбувся у приміщенні музею 9 червня 1973 року.
  • Відкриття виставки робіт  В. Г.  Девдюка та його учнів у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини (1973).
  • Іменем Василя Девдюка названо провулок у місті Косові (1991).
  • Захист дисертації.  Юсипчук  Ю.  Школа Василя Девдюка і формування локальних традицій новітнього гуцульського деревообробництва і металірства кінця ХІХ–ХХ століття. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата  мистецтвознавства. – Львів, 2001.
  • Меморіальна дошка на будівлі Вижницького коледжу прикладного мистецтва  ім. В.Ю. Шкрібляка ( 2001).
  • Іменна стипендія для студентів Вижницького коледжу прикладного мистецтва  ім. В.Ю. Шкрібляка (2004).
  • Науково-практична конференція, присвячена 130-ій річниці від дня народження В.Г. Девдюка, у Косівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва 18 червня 2003 року.
  • Дипломні роботи випускників відділу художнього дерева різних років: І. Геника (1989), І. Геника (2001), В. Білого (2003), С. Пасічняка (2008).
  • Підготовлено до друку “Перекидний календар, присвячений 135-річчю від дня народження В.Г.  Девдюка”. КІПДМ ЛНАМ. (2008).  Керівник дипломної роботи Липка О.О.
  • У рамках програми ХІХ Міжнародного Гуцульського фестивалю  в Косові закладено камінь і пам’ятний знак на місці, де буде споруджено музей-садибу відомих косівських різьбярів Василя і Миколи Девдюків. 27 серпня 2011 р.
  • Виготовлено макет музею-садиби Девдюків. Автор П. Лисаківський. м. Івано-Франківськ. 2011 р.
    Публікації матеріалів про майстрів Василя і Миколу Девдюків у довідниках, енциклопедичних виданнях, навчальних посібниках та наукових статтях у фахових виданнях (2000-2010).
  • Живописні портрети майстрів Василя та Миколи Девдюків, виконані художниками:  В.Сидорук (1949), Г. Малявський (1964), М.Фіголь (1970), А.Калитко (1998,1999, 2008, 2013).
  • Доповідь В. Молинь  “Постать в історії народного мистецтва Гуцульщини (присвята 140-літньому ювілею Василя Девдюка)” на науковій конференції в рамках заходів ХХІV (березневої) сесії Наукового Товариства імені Шевченка, приуроченій 199-им роковинам від дня народження Тараса Шевченка. КІПДМ ЛНАМ.
    7 березня 2013 р.
  • Науково-практична конференція, присвячена 140-ій річниці від дня народження В.Г. Девдюка, у Косівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва 18 червня 2013 року.
  • Вірш правнуки Василя Девдюка Надії Іванюк, присвячений 140-річному ювілею прадіда.
  • Підготовлено до друку видання “Василь і Микола Девдюки” (2013). Авторський колектив Валентина Молинь, Андрій Андрейканіч, Ігор Яремин.

Валентина МОЛИНЬ,
кандидат мистецтвознавства, доцент Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв

Ігор ЯРЕМИН-ДЕВДЮКІВ,
кандидат медчних наук, правнук  В.Г. Девдюка

Share

Прокоментуй!

Випуск №8, 2013

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *