Пісні Івана Мисюка

Наш краянин Іван Мисюк не лише прихильник, але й творець співаної поезії. Свої ліричні вірші почав писати та під дією натхненних почуттів й емоцій складати на них задушевні мелодії ще в роки навчання у Косівській школі-інтернаті (нині гімназія).

Від природи Іван Юрійович наділений м’яким, теплим, ліричним голосом. Він чудово володіє грою на баяні, скрипці, кларнеті. Отож пісні з власного творчого доробку сам доносить до сердець слухачів, або ж разом з очолюваною вокальною групою «Кольори веселки» у складі Галини Петричук, Богдани Голодинської, Галини Самокіщук. Магія їх спільного співу дивовижна. Вона дарує людям відчуття радості і комфорту.

Пісні Івана Мисюка — ковток свіжого повітря. Вони випромінюють гармонію, сповнюють слухачів позитивною енергією. Співана поезія — то творче і життєве кредо Івана Мисюка. Кожен свій вірш, мелодію Іван Юрійович пропускає крізь призму чутливого вразливого серця й унікальної душі. Він прагне й надалі щиро і щедро дарувати людям свої пісенні скарби, свій духовний оберіг. Багатогранне обдарування Івана Мисюка пошановують і поціновують провідні поети-піснярі та самодіяльні композитори нашого краю Микола Близнюк, Богдан Радиш-Маринюк, Василь Гостюк, Дмитро Арсенич, Василь Шкурган, Дмитро Пожоджук, Роман Балагурак, Василь Звіздарик, Лук’ян Пророчук, Петро Хрущ, Володимир Довгун.

Іван Мисюк має від Бога хист забавляти, причаровувати публіку, талановито, зворушливо вести родинні свята, компонувати сценарії і втілювати їх в життя. Своїм голосом, музикою, піснею Іван Юрійович прикрасив ювілеї провідних митців Косівщини Михайла Трушика, Анатолія Калитка, Федора Гавриленка, Катерини Сусак, Галини Петричук, Петра Корпанюка, відомого книговидавця Михайла Павлюка, провідного журналіста, громадського діяча Дмитра Ватаманюка, поета-пісняра Володимира Довгуна. На Косівщині, Верховинщині, Надвірнянщині, Покутті Іван Мисюк користується неабияким авторитетом і популярністю, як ведучий весільного обряду (тамада). Саме тут він має нагоду продемонструвати свої авторські пісні «Зоре моя, Богдано», «Найдорожча у світі», «Кохана», «Весно, заручи молодят», «Весільна урочиста», «Поєднали серця», «Весільний вінок», що викликають від весільних гостей схвальну щедру зливу оплесків.

Доречно згадати, що кращі пісні Івана Юрійовича надруковані у пісеннику «Скарби серця» (1995), в збірці «Світлиця душі» ВДФ «Прут Принт» м. Снятин (1999), «Весільні передзвони» видавництва «Писаний Камінь», м. Косів (2005).

ДОВІДКА

Іван Юрійович Мисюк народився 29 квітня 1946 р. в смт. Делятин Надвірнянського району. Освіта вища. Автор і виконавець у жанрі співаної поезії. Створив і виконує в супроводі баяна майже півсотні пісень. На його вірші скомпонували мелодії самодіяльні композитори Григорій Пилип’юк, Лук’ян Пророчук, Іван Андріюк, Микола Білак. 28 років сумлінно і творчо відпрацював вчителем музики у Снідавській, Яворівській, Соколівській школах. Удостоївся почесних звань «Учитель-методист» (1986) та «Відмінник освіти України» (1990).

І.Ю. Мисюк був тричі лауреатом Всеукраїнських фестивалів самодіяльного мистецтва, лауреатом Х Міжнародного фестивалю гуцулів (2000). У 1992 р. його було прийнято до Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а в 2006 р. — до Національної спілки журналістів. У 2012 р. Іванові Юрійовичу присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Він — автор 17 книг, творчих портретів, путівників. Його статті друкувались у фахових журналах «Народна творчість та етнографія», «Музика». Отож за плідну творчу працю його заслужено удостоєно звань лауреата обласних літературно-мистецьких премій ім. М. Ірчана (1978), Марійки Підгірянки (2002) та районної літературної премії ім. М. Павлика (2003).

Відрадно, що у свої 67 літ Іван Юрійович плідно співпрацює з редакціями газет «Гуцульський край», «Захід», «Галичина», журналів «Гуцули і Гуцульщина», «Гуцульський калєндар».

Хай нашому колезі, побратиму по духу і творчості благословиться на міцне здоров’я, добро, гаразди, вдалі творчі пошуки, знахідки та щастя.

Петро ГАВУКА, член НСЖУ

СМЕРЕКОВИЙ КРАЙ

В горах смереки стрункі і високі,
Сонце в блакиті над нами сія,
Разом з вітрами будять неспокій, / 2 р.
В край смерековий закоханий я. / 2 р.
Радують трави, сонце і колос —
З жита й калини я виростав.
Мамину пісню чую і голос, / 2 р.
Борг їй віддати вже час їй настав. / 2 р.
Краю співучий, гуцульський мій рідний,
Я твоя гілка, ти — доля моя.
Понад смереками небо погідне,
Де би не був я в далеких краях.

ПІСНЯ ПРО КОСІВ

Я люблю, я люблю,
Як у вересні осінь
Завітає у місто
В багрянім вбранні.

Ти мені дорогий,
Мій красене Косів,
Та ще кращий мені
У цвіту навесні.

Ти мені дорогий,
Мій красене Косів,
Та ще кращий
В цвіту навесні.

Навесні, коли гори в зеленій одежі,
Коли Косів з Міської гори на виду.
Тоді шепіт садів мені душу бентежить,
Тоді місто моє потопає в цвіту.

Тоді шепіт садів мені душу бентежить,
Тоді місто моє у цвіту.
І тому так мені усміхаються роси,
І тому я неначе на крилах лечу.

Я люблю, я люблю тебе, красене Косів,
Запаливши у серці любові свічу.
Я люблю, я люблю тебе, красене Косів,
Запаливши у серці любові свічу.

МИЛОМУ КОСОВУ

В краю квітучім, на Гуцульщині,
В яскравих барвах, в срібній росі.
Стоїть наш Косів — зелене місто,
В цвіту найкраще воно навесні.

Приспів:

Довкола гори, ліс і діброви…
Чарівним чересом оперезавсь.
Чудове місто, вогнів намисто,
Навіки в тебе я закохавсь.
Місто-окраса всій Гуцульщині…
Птахом прекрасним лине мій спів.
Про тебе, Косів, зоряне місто
Й талановитих поетів й митців.

Приспів:

СОКОЛІВКО МОЯ

В колисаночці гір найдорожче село —
Сподівання мої і надії.
Як не важко на світі мені не було, / 2 р.
Світлим променем душу зігріє. / 2 р.

Приспів:

Соколівко моя,
Роки смутку і втіх,
Я не можу прожити без тебе.
На шкільному подвір’ї — радісний сміх, / 2 р.
Невгамовний дитячий щебет. / 2 р.
Тут у кожній оселі
Я бажаний гість,
Як та пісня дзвінка над плаями.
Односельці мої, ви мені дорогі, / 2 р.
Я назавше зріднився із вами. / 2 р.

Приспів:

Соколівко моя — неповторна краса,
Я не можу прожити без тебе.
Ти відрада для серця, мій рай і душа — / 2 р.
Мені більшого щастя не треба. / 2 р.

МУЗИКАНТИ

Не радіти ж сопілці
І верхам довкола?
Файно грають в Соколівці
Легені-соколи.
Файно грають в Соколівці
Музиканти вмілі.
Не одній віддатись дівці —
Грати на весіллі.
Не одній віддатись дівці —
Зве весілля бубон.
Файно грають в Соколівці —
Аж на серці любо!
Файно грати в Соколівці
Скрипкам та цимбалам.
Не одній же буде дівці
За дівоцтвом банно.

ВАЛЬС ВЕРХОВИНСЬКИЙ

Моя Верховино —
ти наша гуцульська перлино,
Змалку закоханий щиро у твою красу.
Слава про тебе світами далекими лине.
Вірність тобі збережу, / 2 р.
Все життя пронесу. / 2 р.

Приспів:

Вальс верховинський
В парі нас двох закружляв,
Ритмом карпатським
Заполонив і обняв.
Поруч зі мною щаслива, як світла зоря,
Мила, чарівна лебідка, / 2 р.
Ніжна кохана моя. / 2 р.
В моїй Верховині найкращі роки пролетіли,
В моїй Верховині юність пройшла золота.
Лину у спомини птахом уже посивілим. / 2 р.
Тут я кохання пізнав і щасливі літа. / 2 р.

НАЙДОРОЖЧА У СВІТІ

У вирій мої відлітають літа…
Без Вас я, матусе, підстрелений птах.
Де в горах веселка з ріки воду п’є —
На світі так Вас не стає, не стає.

Приспів:

Як в дитинстві всміхається мати:
Низько кланяюсь я перед нею.
Зігріває теплом отчу хату,
У житті мені світить зорею.
І клала хлібину в мальовану піч,
Голубила сина у зоряну ніч.
Калиновий цвіт невблаганно згасав,
В світанок, як сльози, спадала роса.

Приспів:

У вирій мої відлітають літа,
А Ви залишились людина свята.
Приходите, мамо, нечасто у сни,
Це, напевно, тому, що я провинив.

Приспів:

Пісня в рушниках
Щоосені вітри несуть
Літа у вирій.
Матусі очі — тихий сум,
Що в пісні щирій.
Не згасне пісня в рушниках,
Живе в узорах.
Живе ж Черемоша ріка
У рідних горах.

БОГДАНА

У тебе очі сині-сині,
Немов дзвіночки при долині —
Нагадують безперестанно
Тебе, жадана.

Приспів:

Тобою все живе довкола,
Усюди чую я твій голос.
Мов скупана в росі світання,
Моє кохання.
Без тебе жити одиноким,
Моя розрадо, мій неспокій,
Моя дружинонько кохана,
Моя Богдана.

Приспів:

Зоре моя, Богдано

Було це в чудовій порі,
Як в серці цвіла весна,
Тебе я у горах зустрів,
Веселко чарівна моя.

Приспів:

Зоре моя, Богдано, Богом мені ти дана.
Доля моя і життя, Світлі в душі почуття.
Вірна, надійна дружина — Муза моя і снага,
Краща моя половина, Рідна мені й дорога.

Приспів:

Дітям — невтомна матуся,
Поміч, розрада й любов,
Внукам — ласкава бабуся,
Казка у тиші дібров.

Приспів:

ВЕСНО, ЗАЧАРУЙ МОЛОДЯТ

Вже буяє весна,
Сонця щедре проміння,
І усмішка ясна
Перші квіти леліє.

Приспів:

Весно, весно в вінку, —
Ти надія і втіха.
Дай же долі-віку
І дитячого сміху.
Ця пора, ця весна
В серці струни торкає,
Вже кує голосна,
На верхах не змовкає.

Приспів:

Дай тепла нам, як свят,
Дай же щедрого зілля.
Заручи молодят,
Щоб було знов весілля.

ПОЄДНАЛИ СЕРЦЯ

Ходить легінь-юнак,
Як той мрійник-дивак,
Зорить він на росу,
На дівочу красу.

Приспів:

Він закоханий в світ.
І весни перший цвіт
Хоче тиші дібров,
Вірить в щиру любов.
Світла радість в очах,
Він летить, як той птах,
На побачення йде,
Тож щасливим буде.

Приспів:

Дівчина, як вінок,
Він ступив перший крок,
На заручини йде,
З нею долю знайде.
Вже музик чути гру
У весільну пору.
Молоді — дві зорі
І веселка вгорі.

Приспів:

Соловейко тьох-тьох…
На рушник стали вдвох,
Поєднали серця.
Ось і пісня уся.

Share

Прокоментуй!

Випуск №9, 2014

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *