Публікації випуску: №5, 2012

Мошко-петрушка

На царинці під горбом жив богач Николайко з Ганнусею та дітьми. У него були май служниці і був слуга Коцько, великий фіфак. Навчівси собі грати у дубелтивку напроти жидивскої хати. Там жили Мошко з Сурков. Мошко був пудний, худий та й до того ші слабовитий. А Сурка була румнєна, пещєна, мала чорнєве волосє, кєжко ни робила, любила собі попочівати. Кожнї днини Сурка ходила брати водиці до чуркала.

Одного разу Коцько то вивидів і борзо вихопився надвир з хати. Штрик пид пивницу до вітру. Сурка верталася вид чуркала та й увиділа, єк Коцько телімбав, її то си вдало, имилася кортєчка д’ний, ледве що донесла водичку. Зробиласи слабов, кочєїтси по хаті, гет стала бліда. Мошко перепудився і питатци: “Ци ти вжі шош переступила?”
Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №5, 2012

Гуцульський Рiк

Коротка довідка: автор народився 31 березня 1952 року  у селі Кривопіллі Івано-Франківської області. У 1977 році закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, а 1986 року – Вищі курси сценаристів Держкіно СРСР.

За сценаріями В. Портяка знято фільми: “Вишневі ночі”, “Атентат”, “Нескорений”, “Меланхолійний вальс”, “Осіннє вбивство у Мюнхені”, “Залізна сотня”.

У 1984 році вийшла перша збірка В. Портяка “крислачі”, 2006 р. – “у снігах”.

Головосіки. Насварив сьогодні Настуню – або не рви яблука, бахуре пустий! Скільки то можна вчити?.. Ще би урвала маку, або, сохрань Боже, капусту на самі Головосіки врубала! Боже, таке на світі твориться, а цій дітві хоч кіл на голові теши.

Богородиця. Знову приходив Городов, забрав Псалтир і зошити, що я в них співанки та казки списував. Таже, кажу, знаєте, пане-товаришу Городов, що мені тої книжки треба, й так уже Біблію сте забрали, “Треба, – скривився, – із тєбя тєпєрь дьяк, што із … карабін. Поп твой сбєжал в банду, теперь о церкві ми позаботімся”. А солдати, псяюхи, вкрали тютюнець, що я насік і сушив на припічку. Прости їх, Господи!
Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №5, 2012

Монастир на червоній глинці

Є  на межі міста Косова та сіл Черганівки і Старих Кутів прегарна місцина – гостроверхий пагорб Монастир або Червона Глинка (глина), чолом обернений до північного сходу. Навколо стрімкі гори, букові і смерекові ліси, рвучкі й гучні потоки, царство птахів і звірів.

Своїм загірком цей пагорб вростає у той східний крутосхил Хоминського хребта, що звищується аж до Квадратного Поля. Між крутосхилом і вершиною горба витворився дуже розлогий двоспадистий ушийок неписаної краси. Коли глянути з північно-східного боку, то цей пагорб має форму конуса з вельми широкою основою, котра сягає самої річечки Волійці.
Читати далі

1 коментар

Випуск №5, 2012

XXIII сесія наукового товариства iм. Шевченка

В актовій залі Косівського інституту ПДМ ЛНАМ за присутності широкого кола науковців, громадськості та студентської молоді 22 березня 2012 року проходила урочиста конференція в рамках заходів ХХІІІ сесії Наукового товариства імені Шевченка. Захід зорганізовано радою Косівського осередку Наукового товариства імені Шевченка, дирекцією Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, Косівським районним об’єднання “Рідне слово” Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка.

Голова Косівського осередку НТШ, доктор економічних наук, професор Григорій Гуцуляк привітав учасників зібрання, передавши теплі слова від нашого земляка Нестора Библюка, доктора технічних наук, професора, голови координаційної ради НТШ (м. Львів).
Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №5, 2012

Віра Попович та її сім’я

На околиці Косова, у багатоповерхівці, в однокімнатній квартирі скромно і тихо жила жінка з багаторічним педагогічним стажем Віра Василівна Попович. Як жила тихенько, так і пішла з цього світу в 2003 році. Мало хто знав з косівчан, що походить вона із високопатріотичної української сім’ї, знаної в широких колах громадськості навіть за кордоном. Їй не можна було щось розповідати про себе, про свою сім’ю, бо за нею весь час слідкувало недремне око кадебістів.

Її батько Попович Василь Олексійович народився 17 лютого 1880 року у Топорівцях Городенківського повіту в сім’ї заможних сільських господарів. У 1891 році закінчив сільську школу і працював у господарстві своїх батьків. Через два роки разом зі своїм товаришем, сином управителя школи Володимиром Стефанівим вступив на навчання до Коломийської гімназії. Потім обидва пішли вчитися у Львівську духовну семінарію. Перед закінченням семінарії обидва, Василь і Володимир, одружилися на сестрах Олені і Стефанії — дочках отця Степана Макогонського, декана Городенського деканату, пароха села Поточища.
Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №5, 2012