Публікації випуску: №9, 2014

Микола Негрич: «Березове, тобою живу»

Микола Негрич — наш краянин. Народився у мальовничому Березові Нижньому.

Тут закінчив семирічку та Яблунівську середню школу. За фахом військовий, учасник бойових дій, за покликанням письменник, етнограф, фольклорист.

Автор і упорядник гуцульського тлумачного словника «Скарби гуцульського говору», який вийшов у співпраці з Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Автор і упорядник збірки славнозвісних гуцульських коломийок «Співанки, посіяні горами», до якої увійшло біля п’яти тисяч народних коломийок та більше півтисячі авторських, які також уже стали народними. До книги увійшло біля однієї тисячі мудрослів’їв, які побутують у мовній лексиці жителів Березовів, де записував народну творчість. Понад п’ять десятків мелодій гуцульських коломийок, весільних, колискових пісень та гаївок записані на аудіодиску, який додається до книги. Доповненням до збірки є ілюстрації та рецепти призабутої гуцульської кулінарії. Автор і упорядник збірки гуцульських сороміцьких коломийок «Заспіваймо пустої!» Обидві збірки вийшли у співпраці з кафедрою фольклористики Львівського національного університету ім. І. Франка. Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №9, 2014

Євген Палійчук: «Моє кредо — робити людям добро»

Народився 24 червня 1946 року в селі Новоселиця Снятинського району, де проживаю і зараз.

Після закінчення середньої школи, набув у м. Калуші кілька професій: Бетоняра, опалубника, бляхаря-покрівельника та електрозварювальника.

Закінчив Чернівецький державний університет ім.. Ю. Федьковича. Вчителював у селі Красноїлля Верховинського району, а також у школах Джурова, Новоселиці на Покутті. Деякий час працював у редакції газети «Радянське життя» (тепер «Вільне життя» у місті Кіцмані на Буковині). Був екскурсоводом у вижницькому бюро подорожей та екскурсій. Тепер на пенсії.

Життєве кредо: «Робити людям добро, бути чесним і справедливим».
Кажуть мені, що я постарів, але відчуваю, що душа не старіє. Читаю з трепетом і хвилюванням поезію, люблю гумор.

Плани на майбутнє: продовжувати писати щось розумне і повчальне, протягом тих літ, які мені призначені. Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №9, 2014

Фіґлі

Аби лиш Бог усокотив хрестєнина вид фіґлєвого чьоловіка. Фіґлі — то велику біду заводєт. Уни, братчіку, зроб’єт из тебе дурного, вісукают из маєтку, а чєсом то шє здоров’є видоймут.

А наші люде — то, май, кождий отими фіґлями набитий, єк капушя кров’ю. А усе ототи богачі безшєсні. Ни устигнеш, чьоловіче, оком кліпнути, а уже вин тебе обмотав так модно, шо лиш дівиси, єк упав’єс у єкус публіку або нешшєстє велике.

Ий, и на фіґлі найшовби си лік, лиш треба до того розумного чьоловіка.

Я знав, братчіки, одного богачя, шо почєрез ототи фіґлі безшєсні такого си устиду та публіки дібрав, шо зо два роки видтак ни уповідавси меж люде. Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №9, 2014

Літературні перлини гуцульської ріки життя

До 115-річчя з дня народження Онуфрія Манчука

Господь наділив його світлом українського духу, щедротами ґречного ґазди і неабияким літературним талантом. Його думки скупані у досвітніх карпатських росах, смерековою живицею зцілені й овіяні теплими вітрами зелених верховин. Наймення цього поважного гуцульського чоловіка Онуфрій, на прізвище Манчук. А наймиліша його серцю земля — Гуцульщина.

15 червня 2014-го, виповнюється 115 літ від дня народження цього славного патріота України, непересічної, жертовної особистості, самобутнього гуцульського новеліста Онуфрія Манчука. До красного письменства тягнулася його гуцульська душа, до борні з ворогом кликав голос предків — опришківський, відважного Олекси, вільний дух. До національного просвітництва зазивала висока свідомість великого патріота-українця. Читати далі

Прокоментуй!

Випуск №9, 2014

Знайдено неопубліковану повість Г. Хоткевича «Паниполєк і Туманюк»

ВПЕРШЕ про ніде ще неопубліковану повість Гната Мартиновича Хоткевича я прочитав у Верховинській районній газеті у статті світлої пам’яті доктора філологічних наук, уродженця Рожнова Федора Погребенника, присвяченій 80-річчю Г. Хоткевича.

Тривалий час для нас було загадкою: чому про нашого предка, який і прізвище своє набув від характеру діяльності — Панипалюк — немає ніякої письмової згадки.

Гнат Мартинович, написавши повість, яку, на жаль, не зміг опублікувати, немовби «запатентував» собі і тему про наш рід, і дещо перекручене прізвище.

Згодом відомий польський письменник Станіслав Вінценз у розділі «Історія свободи або кінець опришкам» у книзі «На високій полонині» вивів образ літературного героя Дмитра Пониполяка-Василюкового — такий собі напівлегендарний романтичний збірний образ опришка з роду Панипалєків. Читати далі

3 коментарі

Випуск №9, 2014